Гарно! Не розумію ось цієї фрази "Забувши суть понять добро, товариш…», як на мене, то повинно стояти "добра" суть розуміння добра. Не може тут стояти "понять" як зрозуміти чи не так?
Я розумію Ваш розпач, Ваш крик душі і Вашу гарячу голову, але як захищатись?... Знову майдан? Будь ласка Путін чекає. Після першого вже відгриз кусок пирога, після другого буде в Києві, і відразу всім стане краще жити, і всі будуть вільні. Покращити наше становище можуть люди з гарячими серцями, але з холодними головами.
Гарно! Ваш вірш вразив до сліз, тільки у закінченні не підходить слово "пригнобити," краще буде - придушити, і потім, якщо Ви ввесь вірш написали в теперішньому часі, то буде добре сказати, що ми не припиняємо молитися, що теж буде в теперішньому часі, або ж хоч поставте - Та ми й не припиняли... підтвердження того, що молимося повсякчас.
Важкі роздуми про життя - буття наше. Пане Іване, ця тема Вам болить, бо Ви, зі слів видно, любите землю, а скільки таких, як Ви? На пальцях можна порахувати...Ми з Вами - із радянських часів, і по інерції в них живемо і зараз, то ж самі кажете, як нас привчали до землі " все наше і нічийне". Скажіть, що змінилося за 25 літ Незалежності? Ще наші батьки були міцно прив'язані до землі. Хотів хто чи не хотів, а мусив працювати на землі, бо старші заставлять, бо люди засміють, та й діватись було нікуди, чим займешся окрім землі. А вже, як пішли "стройки века" люди, особливо молодь, пливом пливли, буцім заробити, але назад поверталися одиниці. На перших порах селянам в колгоспах було добре, але, як кажуть, не довго музика ця грала, а міста розбудовувались і знову поманили селян кращим життям. Ось так все і викривилося, міста розбухали від перенаселення, а села ниділи. Виїжджали сильніші, спритніші, розумніші, а ті, що залишались не мали гідної підтримки, доброї поради і все частіше заглядали в чарку. Були й такі, що не збиралися виїжджати, хоч би що там було, бо вони прикипіли до цієї землі, бо вони її любили, як рідну матір. Ось такі і зараз у тих селах, що збереглися живуть, але хіба - то живуть - виживають. Те, що ми невігласи - треба признати. Ми не вміємо на землі працювати, а ще більше не хочемо і все чекаємо якогось чуда, що хтось, щось, колись, і навіщо нам Бог дав розумні голови і руки??? А земля і правда - наша кормилиця, і працювати на ній, треба вміючи, і відноситися до неї треба з любов'ю, бо вона жива, і за любов уміє віддячувати. Ви згадуєте Чорнобиль, а хіба те, що сталося в Японії не має до нас відношення, а випробування атомних бомб, (зараз в Китаї), а палаючі нафтові установки, а бензинові склади, а війни, адже земля кругла і до того ж одна, і що стається сьогодні на одному її кінці - завтра уже на другому. Щодо правильного спалювання, можливо Ви маєте рацію, але я не думаю, що люди від того можуть масово хворіти, тут інші підводні камені. Накопичення різних мін. добрив, хімікатів і отрут, які роками (тонами, десятки тон) валялись під відкритим небом, а потім так-сяк притрушені землею, дають про себе знати. Земля втомилася від нашої безгосподарності і взялася сама за оновлення. Землетруси, провалля, зсуви, вулкани - все цьому підтвердження.
Так, люди надіялись на братські відносини, але не так сталося, як гадалося...і ось ми воюєм, ніби з тінню, бо він думає одне, говорить друге, а робить третє. Дякую за експромт!
Як на мене, то діти, з вуличними знаннями, вже приходять у перший клас, тому школа їх того не вчить. Щодо поваги до свого, то я за. Хай учні кожної країни знають свою історію і поважають свою державу, тоді між ними буде повноцінний союз, тільки, щоб не було так, як при совітах; все наше і все нічийне, брехнею шите і сповите.
Даремно стараєтесь, бо люди не люблять коли їх повчають. Зараз навіть у школі першачків стараються не почати, а розробили програму у вигляді гри(може, буде більше толку).
Життя перемагає, бо це дар Божий і Ним підтримується. Душа - субстанція, що не відчуває ні тепла, ні холоду. Вона всеціло віддана Богу і Його законам, і під час свого перебування на землі, старається тіло, в якому вона знаходиться, направити на шлях істинний, та їй це не завжди вдається, і коли нас тривожать сумніви, ми відчуваємо дискомфорт і кажемо, що в нас душа болить.
Наді́я — це емоційне переживання, відчуття, емоція, що виникає при очікуванні суб'єктом бажаної події. Формується внаслідок пізнання суб'єктом причин, що обумовлюють очікувані події. Інше означення — це віра в позитивну, з точки зору суб'єкта, розв'язку ситуації, що склалась у його житті. Любов об'єднує ці емоції, як і все в світі. Ось чому вони завжди разом - ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ. Дай, Боже, Вам завжди бути у їхньому полоні.
Вітаю Вас на нашому сайті! Скоро у нас буде сайт пенсіонерів, бо молодь, або не вміє, або не хоче писати українською. Ваш вірш в стилі НЮ, який я не полюбляю, тому й не оцінюю ( всі старожили цього сайту не дозволяли виставляти такі речі), але Вам, у Ваші роки, можу тільки позаздрити, якщо такий великий запас енергії.
Ви знаєте, важко сприймається Ваше вільне висловлювання. Взяти хоч би початок. "драбиною гуляла гадість немов би пошесть по думках " По - перше гадість (гадость) рос. а українською буде гидота, по - друге чому драбиною гуляла, адже драбина - обмежений предмет і його не можна порівнювати з думками, бо що таке драбина 5-6 деревинок і все, а думи творять життя, літають в просторі і ще багато чого можуть. А потім треба вчитися правильно вибудовувати речення, наприклад: "давала старості не жити радості мукам ситий страх" Це мертва мова, адже я упевнена, що Ви так не розмовляєте, то навіщо так пишете. давала старості не жити, - а що ж вона давала? а мучитись і ситий страх . Або: Не давала старості жити і т. п.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('