1.Пробач мені, пробач, що усміхаюсь, Пробач за те, що безтурботно я живу. Пробач, що за таких як я вбиваєш, Пробач, що ти не вдома а в строю. 2.Пробач, такий ще юний мій герою, Пробач, що в двадцять вже на скронях сивина. Пробач ще й тих, хто покалічив твою долю, Хоча для всіх це вже не дивина. 3.Пробач за те, що зараз ти не вдома, Пробач, що призабув обіймів ніжності рідні. Пробач, що зраджують вас знову й знову, Пробач, що сам на сам ти у біді. 4.Пробач, що так і не зуміли пригнобити, Все, через що загинув не один. Та ми й не припиняли вірити й молитись, За те молитись, щоби ви перемогли.
Гарно! Ваш вірш вразив до сліз, тільки у закінченні не підходить слово "пригнобити," краще буде - придушити, і потім, якщо Ви ввесь вірш написали в теперішньому часі, то буде добре сказати, що ми не припиняємо молитися, що теж буде в теперішньому часі, або ж хоч поставте - Та ми й не припиняли... підтвердження того, що молимося повсякчас.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
