Так, нас негаразди заїдають, але скажіть, хіба можна зробити все одним днем?...Ми, хоч маленькими кроками, та все ж вилазимо із цього хаосу, а сьогоднішній парад укріпив у мені гордість за державу, і все це всього за два роки, а ми такі нетерплячі хочемо все і відразу. Скоро, лиш казка кажеться... Вважаєте, що не потрібен був парад і свято? А я вважаю, що потрібен, хоч би для того, щоб люди побачили, що ми вже не такі сліпі котята, як малює це Росія. Щодо війни, то на неї працюють всі, починаючи від президента і до пенсіонера, різниця тільки, що над вашими головами свистять кулі, а в пенсіонера нема куска хліба, а померти можна, як від кулі, так і від голоду. Будьмо оптимістами, не будім фантазію, не накликаймо на себе ще більше горя, і війна швидше закінчиться.
Оригінально...завжди було музика такого - то, на слова такого-то, а тут навпаки. Не ображайтеся, але вийшло щось на кшталт - з миру по нитці - бідному сорочка.
"Шанс упустиш – нема вороття : Якщо в нації пам*ять загине, Нас сильніший , як слабших, поглине – Час опустить невдах в небуття." Чиста правда. Сподобалось!
Вірш емоційний, але видно, що Ви російськомовний і Вам вкрай важко справлятися з українською мовою, тому стільки неудів, та помилки, при бажанні, можна виправити, а суть людську, правильну, українську, якою Ви не страждаєте, важкувато...
Таким українцям хочеться сказати: - Чого ви чекаєте? На що сподіваєтесь? Хочете чужими руками жар загрібати і влаштовувати різного роду дибати... Ви - не сини України, бо тільки, переживши разом,тут в Україні, горе і нещастя, можна говорити про свою відданість.
Трошки шкандибає перший катрен, зате за два інші Ось як я його бачу, може Вам сподобається. Віками ти жила з чужим контролем. Чужинців мова відбивалась болем. Тарас карався й мучився в неволі, Та не згасали в нім бажання ясночолі... Рядок в останньому катрені, щоб вичистити наголоси, можна написати так: Навіки слава тобі, рідна Україно! Загалом мені сподобалось!
Дивуюся великій силі слова. Пару днів тому, тема теж була про вино, яка викликала у мене прикрі роздуми, а сьогодні, в такій ось формі, сприймається легко, а вино одне і те ж... з гірчинкою...
Досить емоційно, п.Галино, і тільки, бо над технікою ще треба попрацювати, особливо наголоси. Наприклад: для чоГо, віршІ, бо самі розумієте, що віршІ і тИші не може бути римою. Наснаги!
Золоті слова цього правила, але їх реально усвідомлюють люди, уже покуштувавши життя на смак, а для молоді їх не існує. А шкода, бо помилки краще не робити, ніж потім їх виправляти.
Приємно вітати на сайті щирого українця з його величним, трохи пафосним, але таким щирим віршем. Пещу свої сподівання, що так все і буде, як у вірші "Зорі – прозорі, та світле майбутнє ". Натхнення Вам і терпіння!
Як не дивно, але ціла категорія людей вважає, що істина у вині і їх нічим не переконати, бо все своє життя кожен день вони бачать на дні стопки, видумуючи тисячі причин, як возвеличити ігристий напій.
Буває і таке, але в більшості своїй люди виливають на папір крик своєї душі, або своє бачення проблеми. Інша справа, що не все у всіх виходить, але при бажанні, для людини нема нічого неможливого.Сердечно дякую!