Мені все гарно складається і звучить. Осінні наспіви... Бринить надтріснута струна... Вже скоро почорніє борозна. Прикрившись, заховається листва у дань самопожертви.
Вічна пам'ять молодому герою, який не словом, а ділом довів свою любов до Батьківщини! Падають герої у вогні На болючі груди України. Тихнуть недоспівані пісні І щодень ростуть нові руїни...
Пане Олександре, з якою метою Ви виставили три вірші і в кожному негативу по вінця? З усього Вами сказаного, Вас не влаштовує спокій і Ви точно не знаєте, що каже Вселенський канон - Подібне притягується подібним. Вам потрібно, треба чи не треба, боротися, а це означає воювати і вбивати. Може перед Вами поставлене завдання підбурювати народ?
Я розумію Ваші страждання, бо мене теж не все влаштовує у нашій державі, але що Ви пропонуєте? Майдан 3? Міняти знов шило на мило? Може Ви десь приховуєте ідеальну владу, а з нею і депутатський корпус? А чи знаєте Ви, що самий паршивенький мир - краще ніж добра війна.
Гарні Ваші роздуми нагадали мені і мій життєвий досвід, як вкладала в сина все найкраще, правдиве, чисте, а він якось, вернувшись з практики (вчився в училищі), надивившись на всі махінації сказав мені: - А в житті не все так, як ти мене учила...
Крадькома - це не кохання, а вчиняти перелюб. Справжнє велике кохання не боїться людей і їх пересуду. Вибачте, але я так думаю. Вірш написано гарно і мені сподобався.
Ми з Вами, мабуть потрапили в якусь літературну хвилю, бо все, що Ви описуєте, щодо натхнення, у мене теж саме, тому я не корпію над віршами, а пишу тоді коли є натхнення. З вербою теж - в десяточку, бо й у мене була така ж подруга...