От якби, та коби росли в роті гриби... Знаєте цю приповідку... А так є, як є, але вірш дуже гарний, а Ваше повернення на сайт - ціле свято. Рада Вас бачити і вітати з Новим роком, зі святами минулими, і з тими, що ще будуть. Всього Вам найкращого і наснаги!
Добре! Вернімося назад. Хто були Кравчук, Кучма, коли їх вибирали на цей пост?... а стали... олігархами. Та ви хоч бомжа поставте нині в крісло президента, він через пів року буде олігархом. Така система світова і наше тут не мелеться. Треба дякувати Богу, що ті олігархи, хоч трошки дбають про таких, як ми, і наші до цього рівня підтягнуться.
Це філософія життя і легко про це з відразою говорити нам, людям похилого віку, а що казати молодим?... адже у них життя тільки починається і я не думаю, що багато з них, хоч би чули про Одкровення Йоанна, а якщо й чули, то опиратися не будуть, бо молодь без страху заносить ногу над прірвою. На все - воля Божа і якщо це повинно бути, то так воно й буде, а хто, коли і за що спасеться, тільки одному Богу відомо.
Чомусь сьогодні мені хочеться відступити від оригіналу і заглянути за грань чоловічої логіки. Не скажу, що всіх, але - більшість. Знов тиснуть груди мрії весняні. Сторінка свіжа. Варто не спізнитись. Так хочеться любить когось у бур’яні, але без необхідності женитись.
Чекати і доганяти в житті - найтяжче, а особливо матері сина, та ще й з війни є великою мукою. Дай, Боже, щоб усі матері дочекались своїх синів живими і здоровими! Гарно!