Якби...

Якби це все проходило повз серце,
Якби в очах не видно більше сліз,
Якби прийшов й сказав би хтось: «Не сердься,
Твою печаль вчорашній день відніс».
Якби дощем не плакали вокзали,
 Якби блистіло тільки золоте,
Якби кохання ми не відпускали
Туди, де рута більше не цвіте…
Якби весну не роздягала осінь,
Якби був мир… Якби не ця війна,
Якби ми жили так, неначе досі
Ще не напились відчаю сповна.
Якби самотність не ставала гостем,
Якби на сто образ одне «прости»,
Адже без смутку жити дуже просто,
Не в’януть квіти, не горять мости.
Не тоне віра в озері зневіри,
І щира правда присмак не гірчить,
Відтінки щастя розфарбують сіре,
І змінить вік нещастя щастя мить.
Адже життя, повір, таки прекрасне,
Є радість в кожній із його хвилин,
Допоки в нас надія не погасне,
Щоб не спинився наш життєвий плин…