Вірш заворожує...Виходячи із теми вірша, Вас,п.Василю, можна сміло назвати цікавим сьогодні словом - пробуджений. Щоб таке написати, треба відчути цю "повноту, де ти – все, і де – нічого. " чи все це можна усвідомити, спираючись на релігійні догми. Мені дуже кортить знати...
А чи знаєте Ви, що таке плагіат? Люди судяться за одне слово, а Ви змінили у Губермана дві букви і вважаєте це своєю думкою. Вибачте, але я не розумію. Якщо Ви хочете писати "За мотивами" то маєте взяти у автора тільки огляд на тему чи думку, яка надихнула, а все інше має бути Вашим.
Тепер можу прокоментувати. Бачите,п. Владиславе, у мові важна кожна інтонація, як на письмі пунктуація. У перекладі теж важлива суть, яка вкладена автором. Стоит - варто, чи варто, слід. Надо - треба, потрібно. Це різні слова, які несуть свою смислове нагромадження. То ж Губерман не пише не надо, а не стоит, тобто - не варто, ну а И змінювати на То ж, я б теж не рекомендувала. Тоді відкривається логіка, що не варто пить з калюжі, а плюнути годиться.
Рада бачити відпочиваючу! Віра - це не святі отці і не будівля храму із золотоверхими банями, це щось вище, невловиме, але достойне особи в якій воно знаходиться і надихає на подвиги, бо з вірою захищають сім'ю, Батьківщину, виборюють звання і перші місця, виграють нагороди.
Філософський вірш і дуже актуальний. Маєте рацію,п.Галино, світ змінюється і не в кращу сторону, навіть не по годинах, а щохвилини і коли людина ще молода, вона може собі дозволити не помічати цих змін. Вона завжди у русі, в роботі, в метушні, а ось ми з вами (беру по собі) тихо шкандибаємо по обочині, бо наздогнати вже несила, і ми добре знаємо куди ми йдемо, тому кожна секунда для нас дорога і тому саме ми, покоління, що відходить, добре бачимо і відчуваємо ті зміни. І щоб Вас переконати, прошу згадати наших дідусів і бабусь, що вони думали по цьому поводу, а що думали пра... вже й не говорю.