Ну, по-перше ми всі служимо одному Богу, а по-друге, майже всі люди, що при "чужих порогах" вболівають за свою Батьківщину, і якщо не ділом, то словом піддержують, як і Ви у своїх віршах постійно доводите свою любов Україні. Дякую!
"Біду на прощення міняє." Дуже правильно сказано, бо ми люди, багато чого навчилися, а ось прощати не вміємо, та й не бажаємо того вчитися, вважаємо пережитком минулого, а якби ми вміли прощати, то,може, б і воєн не було на світі.
Сподобалось! Дещо підправила на свій розсуд. Рікою йдуть за раттю рать, щоб в землю вткнутися обличчями. О, як безглуздо — помирать за чийсь-то гонор і амбіції.
Вітаю Вас на нашому сайті! Сподіваюсь, що Ви своєю присутністю піднімете активність сайту. Щодо вірша, то мені сподобався хід Ваших думок, хоч закінчення доволі дивне. Невже люди так збайдужіли до проблем життя?
"довкола темнолика епопея думок і слів, і навіть сподівань..." Прекрасно підібрані слова сьогоднішньому дню. Дякую за таке оптимістичне закінчення, за надію...
Болючий вірш, хоч написаний в далекому 94-му, але хочу Вам сказати, що і через 100 років він знову буде актуальним. "Хіба панські пики Наша спільна доля?" А згадайте-но, коли ще, про це ж саме писав Шевченко. Проходить час, змінюються рельєфи, люди, техніка, а такі постулати, як добро і зло, світло і темрява, чорне і біле - вічні, і тільки від нас, від нашого усвідомлення, залежить скільки відтінків буде сірого...