Ваше слово - це велика любов Бога, яка не має ніякого відношення до того відчуття, яким люди звикли називати свої страхи, жалі, переживання і прив'язаності відносно іншої статі. Щодо вірша, то тут треба дещо просто поміняти місцями. "Звикла по правді жити," По правді звикла жити. "Завжди надію має," тут Ви можете заперечити, бо є два наголоси, але так як Ви в попередньому рядку використовуєте теж саме слово з наголосом зАвжди, то і наступне на автоматі читається так же, то ж краще поміняти місцями слова, причому суть не змінюється, але це суто право автора. Надію завжди має. З повагою і найкращими побажаннями!
Богом ретельно все збалансовано так, що якщо десь прибуває, то обов'язково десь убуває, просто кажучи, за все треба платити, от ми і платим за дурість - кров'ю.Дякую!
Чудово,п.Іване, погоджуюсь, критика - не сварка, але де вихід, які радикальні пропозиції Ви можете внести у наше життя?...тільки не кажіть не пити, не їсти, бо що Ви будете робити в школі, і взагалі чи буде тоді школа, адже біологія(тіло) без їди не існує, а щоб їсти, треба заробляти, а заробляють на тих же заводах, де випускають ту всю неправильну їжу, інших нема, бо влада, яку, як Ви кажете, ми можемо змінити(цікаво б знати тільки як -майданами?) так веде свою роботу, що в нас уже й на чіпси скоро не вистачить, не те щоб на чисті, не модифіковані продукти.
"Все ж талант свій плекає людина, Раз у серці у неї поет." - чудово сказано! Взяти хоч себе, скільки раз я собі казала: - Нема щастя, не тра долі... Хвороби вибивають з колії, то Муза кудись дівається, але проходить час і я ловлю себе на думці, що мимоволі римую не для слави - ні, для себе, бо то є бальзам на мою душу.
Соціальні проблеми - тягар суспільства з яким треба боротися, осуджувати такі вчинки. Держава теж не повинна стояти осторонь. Над віршем ще треба попрацювати, але тема добра.
Хочеться підтримати Ваш ентузіазм, бо в ньому наші вікові мрії, та чи не здається Вам, що тут попахує радянщиною, та й чого дивуватись, адже ми всі - звідти... "нові шляхи народам Собою прокладем . " Нам би свій шлях знайти, не те, щоб іншим прокладати...
Як не смішно, але вибори у нас, рухають нашу соціалку... Готуючись до минулих виборів, нам заасфальтували дороги і вулиці, теперішня підготовка нам поміняла електроопори, що були різнокаліброві, хто яку зміг, таку й ставив, а були й такі, що трималися вже на чесному слові, але тепер у нас, як у місті, правда доведеться почекати наступних виборів, може, лампи вуличного освітлення поставлять...
Людина - пан, Як має лан і техніку чи коні, Стоячих на припоні. Як чує силу у руці І грошики у гаманці. Як добру душу має І всім допомагає... Якщо із того щось не так, То ви, пан-отче мій - жебрак, Що плодиться вже нині По неньці - Україні.
Дякую на доброму слові! Ця спека мене заточила в чотирьох стінах, бо маю проблему із щитовидкою і дуже важко переношу цю спеку, навіть у тіні, то ж мушу ховатися.
І тут я підтримую п. Анну, бо є така приказка, що риба воняє із голови. Щоб ми, прості люди, не робили, як би не чубились, якщо влада не видасть закон і не заставить його працювати - не вийде нічого, а наша влада, ніби й починає якісь реформи, та працює старими методами.
"Візьмемо правди меч Загинем в боротьбі ! Навіщо жити так , Коли із нас сміються ?!" Це вже змахує на істерику. Всі ура загинемо, щоб не сміялися... Чи знаєте Ви, що сьогодні майже весь світ так живе - в кредит. Інша справа, як цим кредитом розпорядитися...