Дуже гарний вірш і викладена у ньому думка, але вибачте мені, п. Оксано, займенник кожний у місцевому відмінку кожнім, але на кожнім, у кожнім, а якщо Не - то кожному(кому, чому). Щодо слова данО, як Ви його подаєте, то я не знайшла в жодному словнику, є тільки дАно(безособова форма дієслова дати) Отже пропоную деякі зміни початку вірша. А вiрнiсть - то крила, Не кожному дано. Любовi вiтрила Приходять неждано.
Ще не пізно знайти молодицю, Щоб до серця дорогу знайшла, І новеньку спекти паляницю До смаку, щоб обом підійшла. І навколо усе забуянить, І настане предвічна весна. Щастя травами вам задухм'янить... І де дінеться дума сумна...
Відверта розмова, бо чого гріха таїти, кожен хоче для себе найкращого, і думає, що цього заслуговує. "Життя зівяне наче квіти, А вічність там,де божий дім." Браво! Щоб виправити наголос у рядку "Яким не було б тут солодким," треба переставити слова - Яким тут не було б солодким. Путать - пута.
Дуже Вам вдячна,п.Галино, що Ви сприйняли вірш, як дитячий, бо й справді химери всі із дитячих казок, але то так розігралася моя фантазія, коли в недавній подорожі, спостерігала захід сонця. Можна звичайно, у тих химерах, побачити і щось інше, але то вже залежить від того, хто на що і як дивиться.
Хотілося б,п.Іване, щоб так воно й було, але зараз вже давно не весна, а зрушень - ніяких. Краще буде у смисловому значенні, якщо буде калини, а не калина. За віру
Чується крик душі у цьому вірші і заклик до миру, до здорового глузду, але марно, бо нас, маленьких людей, ніхто не слухає. Одруківка - клоччя. Класичні наголоси - смієтЕсь, пригОрне, повЕрне - прошу прийняти до уваги. За душевність