Позаду Крим…Ось і границя…
На диво не слав’янські лиця
В мундирах руських погранців,
Іще не стріляних юнців.
Тут кожне слово, як приказ,
Виконується напоказ
Могутності і сили військ.
(кому угоди треба й Мінськ?)
Із лампами шукають щось…
- Немов скажені – буркнув хтось…
… Росте напруженості час
І ріже вухо ночі глас:
- Увага! Молдавани є?
Збирай добро усе своє.
Дорога далі - не твоя,
Тобі питання із Кремля.
Шумок в повітрі зависа…
- О дайте сили, небеса! -
У думці в кожного із нас.
Оце так владний резонанс…
Ми всі потрапили в цейтнот.
Кому розкажеш – анекдот,
Як стали з багажами вряд
Й за діло взявся спец. наряд.
Трусили, навіть дамський клатч,
От ситуація – хоч плач.
Пішла дорога польова…
Думками в’яжуться слова;
Кому потрібна ця ганьба,
Оця ненависть і злоба?
Хто прагне Божої землі,
Пустивши жало в хід змії?
Невже не знає чоловік,
Що є гріхам у Бога лік?
За все прийдеться заплатить…
Душа інакше не злетить
Через пекельний моноліт,
Завершуючи свій політ.
Невже не знає чоловік, Що є гріхам у БОга лік? Напевне не всі думають про гріх,думають що все скінчиться тут ,на землі,шкода тільки що завжди страждають невинні.ДУже зворушливо,правдиво сказано .
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
