"За вбивство вбивцю судять завжди, А не сокиру, не ножа." Дуже правдиві слова! Болючу тему розкриває Ваш вірш і на сьогоднішній день дуже актуальну. Погоджуюся з Вами, що розруха не деінде , як в наших головах.
Скільки всього налито Буде кругом - зажди... Лиш після Трійці літо Сміхом пашить завжди. Дітям дарує радість Захвату і новизни, Щиро радіє й старість, Менше недуг трутини... Гарно, яскраво, тепло, позитивно!
Життєво, п.Юрію, але дещо я б трохи змінила. "Іще живий, іще безнадійний - Та те жахає, що один."
Іще живий, хоч безнадійний... Жахає те, що я один.
Медпрацівники - замінити на просто працівники, або медбратики, бо там зайвий склад. В закінченні "такі закохані", як на мене звучало б краще - в життя закохані.
РОзумію,п.Іване, про що тут мова, тільки не розумію, як у Вас так виходить, що в попередньому вірші все читалося легко, а тут знову проблеми із наголосами і ритмом... Не поспішайте виставляти вірша, не впевнившись, що все в порядку...
Пані Наталю, мене зачепив Ваш вірш. На відміну від інших Ви свої спогади і пройдені роки шануєте, і я теж такої думки - все своє ношу з собою. "З аукціоне - з аукціона - одруківка. Непокоїть ось цей рядок: "Там одягнуся вишиванку для світлин," може, одягну вишиванку чи одягнуся у вишиванку, чи краще переробити цей рядок, наприклад: Надіну там я вишиванку для світлин, чи ще як... Прошу, не вважайте мене прискіпою, але я, убийте, не розумію до чого тут міми?... Поясніть, будь ласка.
Мені теж сподобалася тема вірша і його подача, але прочитайте скільки повторів
"Тебе ніколи не покину, Бо вже давно люблю тебе І за твоє життя загину Ти полюби,прошу тебе."
Це не прикрашає вірша. Не поспішайте виставляти вірш. За кілька днів перечитайте його і, я впевнена, Ви самі відчуєте де вірш не звучить, де його треба підправити.
Ці давні свята пройшли через тисячоліття і дійшли до останніх століть лише фрагментарно, окремими елементами, що залишились з основних обрядів і ритуалів. Наші предки святкували цілу неділю, бо це була низка літніх свят, то тепер ми святкуємо тільки один день і то в зміненому вигляді Тройці, і без ритуалів, як не кажіть, а все тече, все змінюється. Десь це називається клечати, а десь маїти, але саме в ці дні, напевне на генетичному рівні, збереглися ці гарні традиції квітчати дім і обору зеленим розмаїттям по всій Україні.
Сумна правда наших днів. Тут трошки збивається ритм "Не впасти в бою, не зови до себе," -Не впасти у бою, не зви до себе,- і скільки вже написано, і скільки сказано, і все, як вода в пісок...
Гарно,п.Галино, тільки ось у цьому рядку "Велику радість приносить нам воно" збивається ритм. Можна, наприклад, написати так: Велику радість дарить нам воно, та й склади вирівняються.