Не можна стригти всіх під одну гребінку. Я вважаю, що ворогом для нас є Путін і єжи з ним, а прості росіяни можуть навіть не знати про що йдеться, або просто збиті з толку тими ж путинцями.
А в нас зими, наче й не було, а щодо державного устрою, то не все так швидко робиться, якби нам цього хотілося... У вірші є проблеми з розміром і наголосами, тому оцінити важко.
Дуже гарна тема Вашого вірша і добре висвітлена, але велика проблема з розміром (кількість складів у рядках). Уявіть собі, що в пісні кожний куплет співається по-різному, так і вірш важко читати, бо завжди збивається ритм.
Просто свідомість росіян ще не настільки виросла, як в народу України, але інформаційний простір розростається щохвилини і Божий промисел скоро обійме, і їх. Дякую!
Гарно,п.Наталю! Бачте, в нас уже весна, а Ваш вірш надихнув мене на такі рядки.
Зима охляла від борні, Від сліз, води і льоду, Сховала слід от козирків Під вимоклу колоду… Стомившись леді, відпочить Лягла під кущ калини, Весна ж віконця відчинить Старається щоднини. Туманом кутає усе, Заплутуючись в гіллі, Мов ліжники легенькі тче Пухнасті, сіро – білі. Зігріти хоче діточок Замерзлої землиці, Пестливих, ранніх квіточок Й зеленої травиці.
Я не перестаю восхваляти наших стародавніх мудреців які толкували, що найсильніша зброя - слово, і саме зараз іде війна слова, а вона потребує витримки, і дай, Боже, щоб якнайдовше мовчали гармати. Дякую за коментар!
Підтримую Вас у таких судженнях, що випливають із сьогоднішньої ситуації в Криму і не тільки, але сподіваюся, що Ви не мали на увазі тих підневільних солдат, а путінську зграю, голова якої, загодившись, вважає себе намісником Бога на землі.
Можливо, що підставляти щоку і не треба, але й рубати з плеча теж не слід, бо для цього є язик дипломатії, і так, як зараз іде інформаційна війна, то тут головне - витримка.