Ну, що ж ти ,весно, забарилась

Гарно,п.Наталю! Бачте, в нас уже весна, а Ваш вірш надихнув мене на такі рядки.

Зима охляла від борні,
Від сліз, води і льоду,
Сховала слід от козирків
Під вимоклу колоду…
Стомившись леді, відпочить
Лягла під кущ калини,
Весна ж віконця відчинить
Старається щоднини.
Туманом кутає усе,
Заплутуючись в гіллі,
Мов ліжники легенькі тче
Пухнасті, сіро – білі.
Зігріти хоче діточок
Замерзлої землиці,
Пестливих, ранніх квіточок
Й зеленої травиці.

Козирки - сани.