Ну, що ж ти ,весно, забарилась,
Не підкоряються сніги?
Чи ти з дороги десь ізбилась,
Не ті накреслила шляхи?
Чи може сонце десь заснуло,
Згубило
ясність -день як
ніч.
Ану збудись, не будь безчуле,
Дай більш тепла, не будь обіч!
Он люд у вікна зазирає,
Вже коні рвуться
на поля,
Пора б орати, все чекає,
Щоб нива знову ожила.
А ти тупцюєшся у хмарах,
Усе чекаєш , що пройдуть.
Дмухни і розжени примари,
Хай дні блакитні сонцем
йдуть!
|