Вір в добро й неминучість весни! Не шукай де стираються грані, Навстіж груди свої відчини Й відпусти звідти світло у шані. Хай горить воно ясним вогнем, Осяває теплом рідні душі, Бо без світла святого заснем, Не побачивши зміни грядущі...
І справді зараз у світі спостерігається "хандра", бо темні сили ніяк не хочуть здавати своєї першості, і признати свою неспроможність у світовому правлінні, але світлі сили набирають обертів і під їх впливом, може, не так швидко, якби нам того хотілося, але світ змінюється. Життя - нескінчене, але кожний відрізок часу, який ми проходимо, має свій початок і завершення, і кожний раз ми здаємо єкзамен, одержуючи перемогу чи поразку.
"О, яка ж ти прекрасна, осене, Як шафранний акорд п'янка!.." І хай там що пишуть про осінь і холодна, і мокра, і сумна, а я думаю, як Ви,п.Наталю, і насолоджуюся осінньою красою.
Напевне, всіх, хто має справу з поєзією, спіткало таке відчуття, бо ми сприймаємо свої вірші, як своїх дітей. У них вкладаємо часточку своєї душі і даємо їм життя.
Осінній дощ напоює землицю І байдкже, що він намочить кицю. Зате, умита щедрістю земля Накормить і старого й немовля. І зацвітуть сади в весняну днину, Даруючи нам радість без зупину. Природа збудить наші всі бажання, Забудуться і слякоть, і страждання...