Щось не дуже розумію теми Вашого вірша. Ви пропонуєте не битися, не молитися, а тільки плакати?... від плачу приходять сили... це щось нове у фізіології людини... із життя знаю, що коли дитина постійно плаче( такі випадки бувають), то з ростом і розвитком відстає від своїх однолітків, чи тут щось інше?...
Пані Оксано, пречудовий вірш, тільки чому розбігаються "небо-треба і зорі- в хорі", адже дальше у вірші все чудесно сходиться і не читається, а співається. Усим-усім.
Все закінчилося, я тепер модно казати "хепі ендом". Головні герої зустрінуться, при будь яких обставинах, але вже в інших інкарнаціях, а мене, на сьогоднішній день, зацікавили і обнадіяли ось ці Ваші слова: "Здiйсниться, нехай навiть згодом - Вкраїнцi ще стануть Народом! Заграють копита з Великого Степу I вершники клИкнуть Мазепу. " Дуже хочу в це вірити, п.Валентино... Дякую за такий талановитий, пізнавальний і поетичний твір. БРАВО!!!!!