Ви мені нагадали вірш мого дитинства, вірніше, шкільної лави.
Облітав журавель сто морів, сто земель. Облітав, обходив ноги й крила натрудив. Ми спитали в журавля: - Де найкращая земля? Журавель відповідає: - Краще рідної немає...
Оцінку хтось знову поставив без коментаря. Я не оцінюю, бо не знаю за якими критеріями оцінювати, хіба, що за Вашу сердечність.
Ходить котик біля хати чорно-білий, пелехатий, заглядає в кожну дірку шука мишачу домівку. Поховались геть всі миші. Ходить котик серед тиші. Підбирається дворами із гострими пазурами.
Хотілось показати, що можна написати такий вірш без дієслівної рими. Склади порахуйте самі, а якщо їх однакова кількість то, як на мою думку, на катрени ділити не варто.
Прочитала Ваш прекрасний вірш такий спокійний, добрий, милий і в мене народився експромтом ось такий жартівливий віршик:
Чекають всі вони, аякже, Що сон в кімнату вашу ляже Своїми барвами і рими, І думи вляжуться за ними, І у кімнатній мертвій тиші Заснуть не тільки люди, й миші…