Як я Вас розумію, Юрію Олександровичу! Мені теж уже за шістдесят і скільки б хто не заспокоював чи навіть сам собі кажеш - ще рано, а в душі десь закрадається думка, що збиратися пора. Є і в мене вірш на таку тему.
У нерівних боях зараз я – поза грою І в незвіданий шлях вже ступаю ногою. Я у світ потайний, майже двері відкрила, Та здається мені, що не все я зробила… Що багато ще справ потребують закінчень, Недоконаних фраз моїх просять засвідчень. Від не сказаних слів в голові веремія, І протест у душі йти на зустріч до Змія…
Які ми люди перебірливі зимою плачемо за літом, а літом хочемо зими... ось і Ви,п.Галино, чомусь дуже поспішаєте, адже літо тільки розпочинається, а в ньому тисячі фарб і тем для прекрасних віршів. Наснаги!
Я буду тільки думати про мить, Якби піймати співи солов'я, Як знов кохання перше оживить... - Приснись мені, приснись! - Благаю я. Гарних Вам снів і щирих віршів!
Трепетна тема Вашого вірша і приємний Ваш сон, але над віршем ще треба добре попрацювати. Вирівняти розмір, відповідно й рими, і тоді ритм стане плавним, і вірш читатиметься легко.
Цей товар не продажний І купити не можна, І хоч вірш епатажний, І крамниця заможна, Не спішіть продавати Ні любові, ні щастя... Краще ревізувати цю крамницю і баста!