Пустка дзвенить тобою,
Холодом, чи журбою,
Шум подолає цей страх,
Тільки замОк на устах.
Хочеться кинути плуг,
Словом порвати ланцюг,
Та не почує ніхто,
Те, що пройме до кісток.
Марно шукати вину,
Марно будити луну
У безборонних очах,
У нескінченних листах.
Прийде зневіри мара,
Рветься десь чорна діра.
Мить зупинити вже час?
Що це поглине не нас?
Хочеться кинути плуг,Словом порвати ланцюг, Та не почує ніхто, Те, що пройме до кісток. ТАК,ПАНІ МАРІАННО,ВАЖЛИВО,ЩОБ БУЛО ПОЧУТЕТЕ ,ЩО СКАЗАНО. ....А "МАРА" -ВОНА ВСЕ РІВНО НЕМИНУЧА,НАЖАЛЬ.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
П.Маріанночко,гарний вірш,пронизливий.