А я мовчатиму про
почуття,
Нехай про них
говорять перші квіти,
Нехай для нас не
вистачить життя,
Щоб долю поміж
речень перестріти.
До Вас я не
звертатимусь на «ти»,
Ба, може, Ви
чекаєте на інших…
Дозволите до Вас
мені прийти,
І навіть час ітиме
повільніше.
Не знаю, чом в очах
у Вас печаль,
Чому Вас не лякають
краплі зливи,
І навіть чорним кольором
вуаль
Не приховає... Все
ж Ви нещасливі.
Не знатиму, яке у
Вас ім’я,
Ви янголя, я –
просто перехожий,
Якщо мене побачите
здаля –
Не обернусь.
Залишусь на сторожі.
І Вам не розповім
про почуття,
Котре в мені горить
і не згасає,
Навіщо нам
тривожити життя,
Котре без нас сліди
переставляє?...
|