Ми відверто гомін колотили, Ворушили у тривозі сотні раз, І на сповідь в темінь опустили, Де вершився спір задіяний у нас. Не для торгу народилась мова, Не для сварів розкладалися слова, На піснях в душі в святій обнові, Діток вчила мова мамина жива. Кожним словом сердечко живила, Розум з мудрістю на слава підняла. Ліру й музу в пісню положила, Світ творимих весь у Бога узяла. Він творив твердиню нашій мові, В сяйві сонця мови кращої нема. В ній вимова чиста в кожнім слові, Ніби мову соловейко підніма.
Можна і любити й поважати, Нею треба просто розмовляти. От тому і спір ведеться в нас, Раптом нудний тошний у розмові Де чужинець вже не гає час Просто гнобить нас на своєму ж слові
Мова ні в чому не повинна,вона свята, як молитва, нею душі очищують,вона робить світ світлішим.А от хто, цього не розуміє, той несе до неї всякий "модерний" бруд, зневагу, або просто плює, торгує нею, робить з неї заручницю якихось політичних чи кланових амбіцій.Дякую за вірш, пане Іване.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
