Браво,п.Оксано, браво!!!)))) Дуже гарно! Приємно мені, як мамі, почути такі теплі слова, а у відповідь, як дочці, скажу таке:
Хай сонце тобі, усміхається. Тихесенько Ангел спускається На скроні, твої позолочені, Стежки, що тобою столочені. Хоронить тебе, від облудності, Вселяє все більше розсудності. Життя твоє повниться піснею, Любов’ю, ніколи не пізньою… Веде тебе, стежкою Божою, На тернії зроду не схожою. Щоб дні твої, були щасливими, Від сміху дітей галасливими! Щоб дім завжди повнився радістю, Родинною, теплою благістю!!!
Не знаю що робиться з тою електронікою. Вчора написала такий об'ємний комент, а сьогодні нічого не бачу. Чудеса та й тільки... знищують,п.Валентино, все знищують і природу, і людину так, ніби не вони чи їхні онуки мають жити на цій землі, у своїй Батьківщині, ніби збираються всі на Марс... хай би краще вже кудись і виїхали, гляди ж і ми б собі завели другі порядки, які б не йшли всупереч Божих.
Гарний, позитивний вірш з добрими побажаннями, і він мені нагадав уривок із дитячого вірша: "Почекайте дітки дайте тільки строк, Буде вам і білка, буде і свисток..." вже багато поколінь пішло, чекаючи на ті переміни, то може, хоч нашим внукам пощастить... і знову злітає з того непослушного язика приказка: Дурень думкою багатіє...
Цікавий твір. Серце і справді завжди чогось хоче, як у тій пісні співається: Зимою - лета, осенью - весны" У першій частині вірша трохи не ладиться з наголосами "пОтемках" ну і не розумію цього рядка."Як злодій, безжальний тать." адже слово тать означає злодій, то виходить злодій, як злодій. Вибачте, але я висловлюю свою думку.
Якась безвихідність звучить у Ваших рядках чи це я їх так сприймаю, але правду люди кажуть, що життя наше полосате, як зебра, і темна полоска колись мусить закінчитися, і настане біла... треба тільки навчитися терпіти, а терпіння і труд - все перетруть. Всіх благ!
Сумна легенда, але разом з тим - заворожуюча. Варто подумати над словом "шалі" якщо це хустка, то чому "дивно- весняному" , а якщо це шал - збудження, то шалу.
Розумію Ваші прагнення викладені у вірші і підтримую їх свім серцем, бо якщо ми хочемо вижити в цьому світі, то повинні гуртуватися і допомоготи один одному, а особливо дітям, та ще й з такими складними хворобами.
Дуже гарний, позитивний вірш. Літа чекають всі з нетерпінням, а воно всім дарує радість. Щоб вірш звучав без перепон, то треба ось цей рядочок: "Суниць і полуниці досхочу" змінити на приблизно такий: Суниць й малини досхочу.
Знаєте, я побачила той вірш, як приспів до якоїсь грандіозної, величальної пісні. Миколі Сому- світла пам'ять! Дуже люблю пісню "Вишиванка" на його слова. Вона була супутницею всього мого дівування.