Літній вечір на землю лягає, Затихає життя за селом, А на небі вже зіронька сяє Біля місяця світить добром. місяченько її опікає А вона,наче той діамант В наших душах надію плекає вВ неї справжній до цього талант. Я вдивляюсь у небо вечірнє стукіт серця заходить за край І молю я у Бога покірно Зберегти у світах наших рай.
|