Рада вітати Вас на сторінках нашого сайту! Дуже радію коли бачу молодь ( якщо це правдиво) з такими зрілими думками. Я схильна думати, що справді, на землю прийшли нові люди, тобто нове покоління з прозрілими мислями і ідеями. Да - Так. Вірш сподобався своїм патріотизмом, твердістю і впевненістю дій.
Навіть не тире,п.Анатолію, а маленька крапочка - кластер душі, але не смерті, а життя після неї... Нащадкам залишається та велика таємниця, що будуражить уми і серця всіх живущих. Філософська тема...
Дякую,п.Аделю, за притчу, правда, мораль яку я знаю, дещо відрізняється від вашої. Уповати на Господа маємо кожної миті, бо все, що робимо ми, або те, що коїться навколо нас - все в Його Всевишній власті, але маємо також пам'ятати і те, що у Господа других рук окрім наших - нема.З повагою.
Гарний вірш. Захоплює Ваш ліричний настрій, та збивають з пантелику ось ці два рядочки: "І якийсь тихий сум був зі мною Й сльози радості враз полились. " Ну, якщо сум, то звідки раптом радість, може краще сказати - І якась була втіха зі мною, тепер можна зрозуміти від чого сльози. Є граматичні помилки. Ви, мабуть набираєте вірш безпосередньо на сайті, а краще це робити на Ворді, потім зберегти в папці чи блокноті, а вже звідти переносити на сайт. Так Ви довше працюєте з текстом і можна побачити, і виправити помилки. Наснаги і терпіння!
Засмутили мене Ваші слова, п.Аделю! Загальна віра і позитивні надії мають свою незрівнянну дію, а такі занепадницькі думки запрограмовують суспільство на занепад. Памятаєте притчу про двох жаб, що впали у сметану... ось ще одна... Притча про сліпих ( вибачте, що на рос. мові)
По дороге шли слепые, ведомые зрячим. Они шли хорошо до тех пор, пока верили поводырю. Как только слепые начали сомневаться, то стали спотыкаться на ровной прямой дороге и обвинять поводыря в том, что он ведёт их по каменистому пути. Усилившиеся ропот и недовольство обессилили слепых, и они стали еле передвигать ноги. В конце концов слепые упали в изнеможении, вера окончательно покинула их, и они умерли на совершенно ровном месте от страха перед бездной. Неверие убьёт любого, даже того, кто некогда был силен Духом. Неверие открывает двери страху, и тот воцаряется в душе и убивает её. Вера — самый яркий фонарь для каждого. Чтобы не сбиться с дороги, нужно нести этот фонарь впереди себя, а не за спиной, ибо тень, упавшая от самого человека, убьёт его, не имея не только оружия, но и материального проявления, способного воздействовать на физическое тело. Помните это, если не хотите умертвить себя ещё при жизни.
"розвінчано- простоволоса прозора схимниця сидить – схилилася блідим лицем до стежки, де ступала боса," Так насичено, дивовижно образно звучить Ваша "Схимниця", що аж дух перехоплює. Дуже вражена!
Тема вірша прекрасна. Перша половина - ритміку видержує, а ось у другій половині дуже вже вона збивається. Позволю собі показати, як бачу цю половинку я, може й Вам сподобається. [l][/l]Лиш тільки б знати певно, що ти поруч, Я не одна, а ти зі мною є Життя іде праворуч - то ліворуч, Ми не розлучні, серденько моє. Лиш ти зумієш душу відігріти - І почуття пронести крізь життя І з нами разом будуть наші діти, Їм щиро зичим гарне майбуття. Через роки, що жити нам судилось, Від самого початку й до кінця Щоб завжди поруч вірне серце билось Любові нашої і вірності вінця. З повагою!
1
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('