Ще до весни далекувато,п.Іване, а Ви вже готові стрічати " дівчину красиву". Дай, Боже, щоб Ваші бажання здійснилися! Слідкуйте за наголосами, бо якщо вони неправильні то збивається ритм і такий вірш читати важкувато...
Дуже патріотичний вірш,п.Галино, дуже теплі слова підібрали Ви, щоб висловити свою безмежну любов до України, але цей вірш ще дуже сирий, не все в порядку з його формою (розмір, рима, ритм).Вчіться вичитувати вірш, якщо Ви не взмозі почути свої помилки дайте почитати рідним, друзям. Прошу не гніватися, хочу якнайкраще.З повагою.
"Межею йдеш щомить, щодень і так - довіку. Зворотній бік, зворотній світ у кожнім лику..." Так, наш світ заставляє нас балансувати щомиті. Щомиті вибирати між чорним і білим, між добром і злом, і вчитися, вчитися, вчитися, для чого ми і приходимо в цей дуальний світ.
Ваш вірш, п.Наталю, якнайкраще передає погоду сьогоднішнього дня. У нас також "Лопоче сніг пухнастими крильми" і кругом "суцільна білизна"... Дуже гарно!
Рада вітати Вас на сторінках нашого сайту! Дуже радію коли бачу молодь ( якщо це правдиво) з такими зрілими думками. Я схильна думати, що справді, на землю прийшли нові люди, тобто нове покоління з прозрілими мислями і ідеями. Да - Так. Вірш сподобався своїм патріотизмом, твердістю і впевненістю дій.
Навіть не тире,п.Анатолію, а маленька крапочка - кластер душі, але не смерті, а життя після неї... Нащадкам залишається та велика таємниця, що будуражить уми і серця всіх живущих. Філософська тема...
Дякую,п.Аделю, за притчу, правда, мораль яку я знаю, дещо відрізняється від вашої. Уповати на Господа маємо кожної миті, бо все, що робимо ми, або те, що коїться навколо нас - все в Його Всевишній власті, але маємо також пам'ятати і те, що у Господа других рук окрім наших - нема.З повагою.
Гарний вірш. Захоплює Ваш ліричний настрій, та збивають з пантелику ось ці два рядочки: "І якийсь тихий сум був зі мною Й сльози радості враз полились. " Ну, якщо сум, то звідки раптом радість, може краще сказати - І якась була втіха зі мною, тепер можна зрозуміти від чого сльози. Є граматичні помилки. Ви, мабуть набираєте вірш безпосередньо на сайті, а краще це робити на Ворді, потім зберегти в папці чи блокноті, а вже звідти переносити на сайт. Так Ви довше працюєте з текстом і можна побачити, і виправити помилки. Наснаги і терпіння!
Засмутили мене Ваші слова, п.Аделю! Загальна віра і позитивні надії мають свою незрівнянну дію, а такі занепадницькі думки запрограмовують суспільство на занепад. Памятаєте притчу про двох жаб, що впали у сметану... ось ще одна... Притча про сліпих ( вибачте, що на рос. мові)
По дороге шли слепые, ведомые зрячим. Они шли хорошо до тех пор, пока верили поводырю. Как только слепые начали сомневаться, то стали спотыкаться на ровной прямой дороге и обвинять поводыря в том, что он ведёт их по каменистому пути. Усилившиеся ропот и недовольство обессилили слепых, и они стали еле передвигать ноги. В конце концов слепые упали в изнеможении, вера окончательно покинула их, и они умерли на совершенно ровном месте от страха перед бездной. Неверие убьёт любого, даже того, кто некогда был силен Духом. Неверие открывает двери страху, и тот воцаряется в душе и убивает её. Вера — самый яркий фонарь для каждого. Чтобы не сбиться с дороги, нужно нести этот фонарь впереди себя, а не за спиной, ибо тень, упавшая от самого человека, убьёт его, не имея не только оружия, но и материального проявления, способного воздействовать на физическое тело. Помните это, если не хотите умертвить себя ещё при жизни.