Роки ідуть... Роки ідуть - а ми, багацькі діти, Наймитувати прОкляті у світі, Згинати спини у терпкІй покорі! Летять роки, перепелята голі...
Де на шляхах розведена пилюка, Під образами маловірні руки. А взяти і засіяти би поле, Та ми ж не плазні, братці, ми - соколи!
Тимчас олжа, сини зрадливі, свари. Свої, чужі - без совісті, без кари. Та ще - довкруж окрадені сирОти. В поділку від сусіда пісно, квоти...
О, люба Нене, на душі - пекельня, Хоч днина й сонячна, небуло-темна, На промені замішується сажа І кровцю п’є ся комариця вража,
Що виросла в твоїй таки святині. Хіба ще втішать неба очі сині І золото надій у верховітті. Роки ж ідуть байстрятами по світі... (24.08.12)
|