Війна закінчиться, бо війни не бувають вічними, але питання в тому, як довго вона триватиме, і з яким результатом закінчиться? Кожна війна залишає по собі невиліковні рани, як от остання, хоч воювали, ніби з одним ворогом... Сімдесят років братньої опіки і Україна обрусіла вщент і російськомовні тепер претендують на особливі права.
Все та влада бачить і все вона знає, тільки чомусь грається з народом, мало накрали, їм треба більше, а народ годують обіцянками, але терпець знову вривається... Дякую за візит!
Напевне,п.Петре, бо як це треба (Луценко), то в один день зробили: подання, друк і підпис, а нам вішають лапшу, аж до п'ят, не можна, регламент, читання і тягнуть, як бичка за хвіст.Дякую за комент!
Люблю самокритику... Тут Ви самі собі заперечуєте. "брехливих днів життя не хочу " Схвально і оптимістично, але... "смакую гріх - без ніг іду душа моя не має слова гнояться рани діл моїх ." Скажіть, де логіка?... Я зовсім не проти новаторства, не проти білих віршів, але за правильність висловлювань, за правильне використання значення слів, за грамотне звучання думки. а я сидіннями епохи - як розуміти, може, лежаннями, стояннями... у каламуті із страхом карбую хмарами науки - Карбувати - робити зарубки, позначки для пам'яті. Серце карбує, душа чи свідомість закарбовує. Як все це зв'язати з хмарами науки? От, якщо дещо змінити, то появиться, на мою думку, логічне мислення. а я, як пролежень епохи, у каламуті зі страхом мандрую хмарами науки, або воюю з хмарами науки із леготом своїм і злом . Прошу зрозуміти мене правильно, бо пишу не для критики.