Здорово, п. Василю, сказано, от тільки коли ж ми всі зрозуміємо, що Україна у нас одна і ми всі українці. Схід, південь і половина півночі - російський і мовою, і духом. Захід - хто румунський, хто польський, а хто австрійський. Ні, я не хочу розбрату, але й не бачу єднання.
Емоцій тут через край, та чи можна їх передати отак одноразово малій дитині чи навіть підлітку, думаю, що ні. Діточок треба змалку ростити, купати, сповивати і, що називається, годувати цими емоціями, щоби з них виростали справжні ЛЮДИ. Чудовий вірш.
Ілю́зія (лат.illusio — обман, помилка) — викривлене, хибне сприймання дійсності. Про яку ілюзію тут іде мова, адже ми всі живемо в абсолютній ілюзії і ніхто не може пояснити, що таке дійсність тож чи варто так побиватись, живучи в ілюзорному світі. Це щодо теми, а сам вірш мене зачепив...
Ой коли б то коли можна було від себе втекти.., та й куди спитати б, адже безлад тепер скрізь тільки ми не все знаємо, а от своє на очах, тому й болить більше. Розворушили осине гніздо, а тепер час покаже хто кого переможе, бо не факт, що кожне гніздо можна викурити... Вірш дуже актуальний. Сподобався.