Пане, Іване, знову у вас набір слів. Нема чіткого стержня. Що це за вислів "Обернись навкруг і стань красою," це в казках обертаються три рази і стають чудовиськом, чи красою, або "А все інше тобі боги подадуть."п.Іване, часи язичників вже давно минули і всі усвідомлюють, що Бог- один для всіх, ну а про"Й душу повну цвітом начинить." і говорити прикро, душа у вас, що качка, щоб начиняти. Може я мало в поезії розумію, але вірш повинен мати тему, чи образ і висвітлювати все чітко підібраними словами, щоб вони були зрозумілими для читача.
Гарний віршик,п.Артуре, але мене якось непокоїть ось цей ваш вислів: "Сонце в полі залишать," так ніби сонце не обов'язково залишати в полі, а можна забрати й додому.
Злободенна тема, п.Ірино. Вірш дуже цікавий і зачіпає душу, а ще цікаве його подання. Вражають ваші слова: "-Пиши! Ти чуєш? Сироти слова, Коли ніхто їх серцем не зігріє. Річки і ті глибинами міліють, Коли джерелам виходу нема. –"
Дуже гарний вірш,п.Галино! Гарно передані переживання майбутньої зустрічі, але ось ця строфа "Якою тоді буде " як на мене ніби випадає. Варіант для заміни може бути наприклад: Чи буде віч-на-віч, але це на ваш розсуд, автору видніше.
Гарна осінь, п.Василю, з грошима і з плодами, але ось це: "Гроші – листя лежать ранком В саду а між ними плоди" Наголос-плодИ Мені здається було б краще, як варіант: Гроші – листя лежать ранком. З ним багато маєм плоду наголос-плОду. Та це моя суб'єктивна думка, право залишається за автором.
Дуже цікава казка вийшла, і змістовна, і повчальна. В деяких місцях збивається ритм, але то легко справити:Підписали в той ж момент -Підписали в той момент; Чоловік ж свою дорогу -Чоловік в свою дорогу; Маля робило перші кроки- Вже маля робило кроки; невстих- не встиг; документ йому давали -документ йому подали; Та ,як буду ваша ласка -Та ,як буде ваша ласка, Дим ж без вогню не буває - Диму ж без вогню немає, або Без вогню дим не буває; То це не казка , а брехня - То не казка , а брехня. Дуже багато дієслівної рими.
"Збагнеш і ти: життя – це поєдинок… І поклади Царю увесь ужинок, " Мудрі слова і думка, що пронизує весь вірш. Дуже майстерно,п.Іване. В такому невеличкому вірші, сказати так багато. Браво!!!))))
Якщо кликати до зброї, Наших славних всіх героїв, То навіщо їм до Бога? Не туди мабуть дорога? Бог ніколи в заповітах, Не скликав на Віче в латах. По сей день дає Любові, Правди й Віри у розмові. Просить всіх Він нас до миру, Заховати час сокиру! Воз’єднати людям руки І забути про розлуки.
Прочитала із задоволенням вірша і від душі посміялася. Ви знаєте було б веселіше, якби не було так сумно, за ту реальність, що ми переживаємо, але учені мужі кажуть, якщо нація уміє сміятися над своїми помилками, то вона здорова.
Важкий вірш, п.Наталю, суцільний негатив, аж на душі моторошно. Я думаю, що краще писати, щось добре, позитивне, адже свої слова ми посилаємо у простір, а народна приказка каже: що посієш, те й пожнеш.
Митця… Нехай уже як є, Але слова, що він дає… Слова продумані, прожиті, Тяжкою працею сповиті, Усі пропущені крізь душу, Напевно декого спокушу, За цей ось вислів, але так, У своїй справі, він мастак.