Дякую, п. Укран, за підтримку. Щодо щирої радості, то я мала на увазі, коли приїжджає син чи дочка до мами в гості, то матері з радості завжди плачуть, тому сльоза присутня, як в горі, так і в радості.
Хто ж мене в біду завів? Мало в світі ворогів? Лише свекор і свекруха, Жаліслива тітка Муха, Випивоха чоловічок, Вередливих трійко діток І сільська своя громада, І ціла Верховна Рада. Всі закони проти мене От життя пішло шалене.
Щиро дякую, п. Олександре, за такий конструктивний коментар. Для мене, як добра знахідка. Хочеться все засвоїти, запам'ятати, щоб не ставати на ті самі граблі, але життя таке, вік живи, вік учись і дураком помреш.
Неперевершено,п.Наталю! Я уже тричі перечитала і не можу насолодитись. В ньому співають хорали небесні ангели, в ньому стільки тепла і любові, що мені здається, вистарчить не тільки на наш сайт. Браво! Бравісімо!!!
Ваш вірш, п. Артуре, нагадав мені пісню. У долині туман, у долині туман упав, Білі ніжки в росі, білі ніжки в росі скупав..... Як на мене то це готова розкладка для композитора, а для вірша це зайвий раз написані однакові слова. Січе- означає ріже гострим предметом, або, якщо говорити про воду, то дощ січе, а ось рівчачок? Місяць гнідий- перший раз чую.
Шу-шу-щу осінніх лип. На листві сидить Пилип. Розбудив у ньому спомин, Давнини минувший промінь. Про щасливі ті літа, Думи всякі наліта…. Про дівчат і про навчання, І про час свого зітхання. Про роботу й не лади, І про добрі пироги.
Було б навіть дуже смішно, Якби не було так грішно. Бо фосфат страшна отрута, Як для шкіри, так для прута. Для старих і для малих, Йде хворобами на них. Але наші товстосуми, Не плекають тої думи, На усе їм наплювати, Лиш би гроші заробляти.
Жінка гарна, говірка, Хоче сала й огірка, І спідницю й кожушок, І ставочок, і млинок, Хату, дачу і машину, І гарненького мужчину. На все це мої хороші, Під заріз потрібні гроші.
Так,п.Маріє, праця, як ви правильно сказали, надважка, тому і заслуговує поваги, але, як ми бачимо не в нашої влади. Вірш гарний, не знаю, як чоловікові, а мені сподобався.
Мені сподобався вірш, але я дечого не розумію. Перший катрен відрізняється розміром від двох других, і слово "призадумавшись"не можу знайти як такого, але може так повинно бути, ви ж у нас новатор. Потім "Небом каркання ворона грало," може В небі каркання ворона грало, та й закінчення якесь дуже загадкове.
Гарний життєвий вірш з повчальним висновком, тільки закінчення звучить не дуже естетично. Хочу запропонувати вам декілька варіантів: Хоч багатий, а хоч ні, Перед Богом нарівні. Нас чекають звіту дні. Всі ми гнемось до землі. Це моя суб'єктивна думка, але право завжди залишається за автором.
Дуже гарний, емоційний вірш, якби його чуть-чуть підкорегувати, то він зазвучав би ще краще ( у ночі- в ночі; до болі-до болю) Ви знаєте, а слова ( біда-журба) я би просто поміняла місцями, але це тільки моє суб'єктивне бачення, вирішувати вам.
Гарний вірш для Ганусі з яблуками й грушами, тільки вкралися деякі неточності, наприклад: "Я листя скинути мушу." тут тільки переставити слова - Скинути я листя мушу; в росі - замінити - й досі;(із-за наголоса), але це моя суб'єктивна думка, а вирішувати автору. Успіху!
"В злодюг, як в бурі гомін дикий, Немає слів, немає і думок, Зате в них рот лихий, великий, Що хліба їсть святий кусок." Розумію вашу емоційну бурю. Я також задаюсь такими ж питаннями. Над вірше ще треба попрацювати.