Знаєте,п.Борисе, є така приповідка - чужу біду руками розведу. Щодо Шевченка, я щось не пригадую...Ану -ну який вірш? То Ви, як кажуть, чули дзвін, та не знаєте де він. Якщо цитувати, то правильно, бо в творі "Якби ви знали, паничі..." є подібний вислів, який Ви перефразували. " А сестри! Сестри! Горе вам, Мої голубки молодії, Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії, У наймах коси побіліють, У наймах, сестри, й помрете."
Що ж Ви так,п.Борисе, братський - не братський... та ж ті народи прожили разом майже століття, бо 70 літ тільки після війни, а до війни ще, "як гартувалася сталь"..., а Ви хочете, щоб за чотири роки все забулося? Нічого п. Сергій не забув, але взяти за руку порушника і вивести з класу, як учитель, не виходить. Всякого люду розвелося тепер в Україні і багато зла ходить, але чи справедливо винуватити пересічного громадянина, який виживає в своїй країні і що він може зробити, окрім того, що прокормити себе і свою родину. Хіба можна розібратися у всій цій вакханалії. Сьогодні дали, а завтра забрали(як от субсидії) і ніхто нічого тобі не пояснить. А як простій людині розібратися хто правду говорить, а хто бреше, щоб вибрати достойного, якщо вони всі одним "миром" мазані. Зараз це перша фраза любого українця. Я говорила і говорити буду, що народ - це вівці. Куди пастухи поженуть, туди вони й підуть, а якщо пастухи напилися то й вівці розбрелися...
Якщо тих хто має автомобілі і палати до 200м. кв., а саме з таких зняли субсидії, називати нужденними, то Ви мені вибачте, як називати таких, як я, що проживають тільки на пенсію і в хатині 70м.кв. от з таких субсидію і не зняли.
Вітаю,п.Надіє, з призовим місцем міського конкурсу! Вчора я заходила на сайт, цієї новини ще не було, а сьогодні бачу щось нове, і на тобі, така радість. Дуже радію, що Ви знаходите сили і час для таких заходів, адже це потребує багато зусиль. Хай Ваша Муза Вас не минає, а перо - не висихає!
Правдивий Ваш вислів. Ми дійсно розучилися дружити, спілкуватися в колі родичів, друзів. У кожного; свій дім - своя фортеця. Згадуючи своє дитинство, я добре пам'ятаю вечорниці, або толоку... то - то було весело; співи, сміх, розповіді і все це, не відходячи від роботи. Хтось вишивав, хтось пряв, а хтось в'язав чи латкував, всі були при ділі. Не пам'ятаю, щоб на вечорницях сварилися, обзивалися чи, боронь Боже, билися, як теперішні молоді, та й не тільки, люди. Таки часи змінюються і не в кращу сторону.
Затихла січ. ЇЇ герої пішли у небо... Важлива інша річ, що є потреба Підняти дух героїв тих часів, Але у нас, неначе гріх засів, І ми все тягнемо жебрацьку цю торбину, Нема добра народу і спочину...
Гарно, ностальгічно! До речі, цього року вишня в нас цвіла, як ніколи, любо було дивитися, а запилилася де - не - де, злітають градом не запилені, приходиться на день по три - чотири рази підмітати, аж серце крається.
Дуже Вам дякую за коментар і поділяю біль Вашої душі! А Ви,знаєте, колись, здається, Кучма сказав, що ми будемо жити добре коли нас буде 15 мільйонів, мабуть, до того йде. З повагою.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('