Дуже гарно! Ціла епопея млину, як людині, який відійшов, як епохальний перелом у житті цілого народу. Що колись було значимим для людини, залишилося тепер поза її увагою і тільки поет може відчути страждання старого млина. Браво!!!)))))
Щиро Вам дякую за такий об'ємний коментар і за тверду віру у краще майбутнє. Я якраз западенка і знаю як все відбувалося. Не приймали совєтів і не святкували встановлені ними празники. Пам'ятаю, десь другий чи третій клас і травневі свята. Директору, а заодно вчителям дано з району завдання провести першотравневу демонстрацію. Легко сказати, але як це зробити, коли всі старшокласники демостративно відказалися брати в цьому участь. Оркестранти теж порозбігалися хто куди. І що було робити, а сказали, що будуть перевіряючі. От нас самих маленьких позбирали скільки змогли, пороздавали нам якісь квіти, шарики і ми, як ті вівці потовпилися в центрі села, оце і вся демонстрація.
Як на мене, то треба написати "з-за кордону" і "У них" якось не зовсім правильно виражає думку, хочеться запитати - це у кого? Чи не краще написати - ЗапАх смачний - смачний матусин борщ, або - удома вариться смачний матусин борщ, чи ще якось...а загалом мені сподобався вірш і вільний лет Вашої думки.
Той плаче, той скаче, а той випиває. У кожній країні усяке буває. Сміються - це значить живі і здорові, А не статуетки якісь мармурові, І мають веселу удачу і душу, і тут я відверто сказати вам мушу: - Мій добрий, товаришу і побратиме! Не варто вважати усіх людей злими. Така вже удача людської подоби, Не може тримати щоденно жалоби.
Добряче сказано, але все ж хочу дещо поправити. "Не мають ролі і не грають значення." Не грають ролі і не мають значення. Так логічно, бо ролі грають, а все в житті має значення. З повагою.
На все свій час,п.Галино, на все свій час. Все наше життя - це відпливи і припливи, мабуть, зараз у поезії відплив, тому мусимо трохи почекати. Дуже Вам дякую за віршований коментар. Наснаги!
Дуже дякую,п.Борисе! Воно, звичайно, зрозуміло, що з пером не йдуть проти гармат, але не забуваймо, що поезія - це слово, а " Першим було слово і слово було у Бога", та й всі війни закінчуються за столом переговорів. Кажете щоденник життя, а я кажу - рушійна сила, та іскра котра запалює полум'я у гарячих серцях, котра веде до звершень висміює, підбадьорює, закликає. Ось таке моє бачення. З повагою.