Дякую пане, Вікторе! Щось подібне було у мене спочатку, але я його поставила на перевірку розміру і стала вирівнювати і ось до чого дорівнялася. По розміру він став ідеальним, але втратив своє звучання, я б сказала душу. От по поводу негараздів, я б так хотіла з вами поспілкуватися, шкода, що велика відстань. Ну а що до смутку пане, Вікторе, в кого його не буває?
Самокритикою, хлопці, займаєтесь? То дуже добре, краще сміятись, ніж плакати, та й потім, критика--не сварка. Пропоную, давати коментарі "молодняку", до яких і себе причисляю, білш розгорнуто, щоб можна було зрозуміти і використовувати в подальшій роботі, а то часто твори лишаються взагалі без коментірів, як може початківець знати, добре, чи погано написано. Вибачте, за відвертість.
Дякую, пане Вікторе, що ви мене розумієте. Може мій вірш, як твір, нікуди не гідний, але теми, що там піднімаються, мене дуже болять і мені хочеться їх викласти не папір. Зріє надія, що прочитавши такий вірш, хтось задумається і задасть собі питання - ЧОМУ?
Дякую, пане Якове. Я звісно вибачаю і навіть рада, що вірш визвав у вас таке обурення. Я хочу вам нагадати, що я всього лиш любитель поезії і виражаю свої думки, як умію. Свій біль душі, як ви правильно підмітили, я виклала так, чи може краще було б написати простою скаргою? Ви, майстер слова, покажіть, як правильно треба було зробити і напишіть,щось на цю тему.Ні, ви не подумайте, що я вас хочу образити, я просто хочу навчитися правильно писати вірші.З повагою.
Я не знаю, пане Василю, може то моя уява так спрацювала, але я почула у вірші вашу мову з Творцем і мене це зачипило. Тільки не розумію" мені всього півроку не стає"