Кожна людина - неповторна. Кожна живе у своєму світі, який творить сама для себе і бачить своїми очима. Використовує свій емоційний стан в міру своїх можливостей і обдарування. Однодумців об'єднує якась одна важлива тема, як соціальна чи загальнодержавна, а в поезії однодумці, майже неможливі. Є ось такі, як Ви толерантні особи, за що Вам щиро дякую!
Саме так,п.Василю. Тут описане одномоментне наше життя, яке настигло пару в якийсь певний час, але час не стоїть на місці, а з ним і наше життя, воно змінюється часом до не пізнавальності, і ми, як актори, вчимося любити, прощати, забувати... Дякую!
Буває, що і без причин, і це убиває партнера, але і описані мною події теж не завжди закінчуються розводом. Люди одумуються і продовжують жити парою. Дякую за коментар і репутацію!
Знаєте,п.Ірино, наш світ дуже загадковий і казати, або, або я б не наважилася. Один приклад із життя. Молодими покохали, поженилися. Народилася дитина. Розійшлися на 12 літ, а тепер знову зійшлися і народили другу дитину. По розповідях тієї жінки, то у них замолоду не було такої любові, як зараз. Як тут оцінити, була пристрасть чи любов? Дякую, що читаєте і коментуєте!
А до психіатра звертатися не пробували? Це звісно жарт, прошу не ображатися, але Ваша фантазія розгулялася не на жарт. Щось не зовсім розумію цього рядка. - "В мене зерна до стелі в порожній коморі," може у стелі, маю на увазі; порожня комора, крізь стелю видно зорі, як зерна, або я чогось не розумію.
Воно і правда; що заслуговуємо, те й маємо. Вихід такий: треба змінюватися самим, щоб навколо нас все змінювалося. Це не видумка чи фантазія - це правда, бо це Вселенський закон, який категорично проти всяких революцій. Революція -це кров, образа і як наслідок помста, а духовна зміна, тобто робота над своїми думками, поступками -це еволюція - мир, праця, єднання і розвиток.Дякую!
Бачите, Лілія, ви працюючі хоч такі зміни чи "реформи" відчуваєте, а ми, прості пенсіонери зі своїми мізерними пенсіями, як ведмеді залягли у сплячку. Ніяких тобі змін. Навколо гробова тиша. Ні в кого неможливо нічого дізнатися чи вияснити, Іван киває на Степана, а Степан на Івана. Таке враження, що в нас взагалі безвладдя. Кажуть, що скоро випадуть великі сніги, то ми тоді точно лапку смоктати будемо. Дякую за коментар!
Прекрасний перший вірш після такої довготривалої паузи. Воно і не дивно, що вкралися дві маленькі неточності. Давайте, порівняємо. "- Виглянь у віконечко мамина донечко."- збивається ритм, можна так: - Виглянь в віконечко мамина донечко, - збіг трьох приголосних НьВВ а, якщо так: - Глянь у віконечко, мамина донечко - "Барви янтареві там за віконечком" - янтарь - русизм. Українською - бурштин, але бурштинОві через наголос не підходять, а так: Барви небачені там за віконечком. Можна - прекраснії, казковії.
Підказать ми завжди раді Не, лиш вам, а всій громаді... Змогли б тільки ваші вуха Всі поради наші слухать. А для вашої малечі Ми складем цікаві речі, Бо й дівчатка і хлоп'ята Люблять віршики читати. Про кицюню і собачку, Про метелика і качку, Та не будемо гадати, Нумо з нами віршувати! Дуже рада Вас, Любочко, бачити. Сподіваюся, що цей рік принесе нам ще багато приємних несподіванок. Хай щастить!