Метелиця.
Замела метелиця, закружляла сад,
віхолою стелиться, навела свій лад.
Притрусила кущики, замела поля
і від снігу білая, геть уся земля.
Падають сніжиночки, білий пух летить,
мягкою периною землю вкриють вмить.
Замітає пагорби білая зима
і в полоні сніжному до весни трима.
Завивай хурделице, це твоя пора ,
бо вступила зимонька у свої права.
Заморозить річеньки, вкриє тонкий лід,
прибіжить на конику, Морозенко дід.
Пощіпає щічки діткам на катку
одягне ялинку гляньте он яку.
Сяй блисти ялинонько, вогником світи,
нам дорогу в казку треба віднайти.
Додав: 0970006586 (18.01.2018)
| Автор: © Лариса Василишина
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1568 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА