"Мій друже, знаєш, там було простіше Всі вороги на іншій стороні," Ці слова не раз приходилось чути від тих хто воював і тоді, і тепер, і це легко зрозуміти, адже війна ділить всіх на наших і ворогів. Там тільки два кольори чорний і білий, а потрапивши в гаму всіх фарб - людина губиться, бо в ній живе та підозра з якою він звик жити на війні і, не побачивши тих омріяних змін, втрачає віру.
"Взагалі, дуже страшні часи тоді були!" Коли так говорять, то мені чомусь стає смішно, адже я живий свідок тих часів і якщо Вам так кортить називати людей "мерзотниками", то прирахуйте і мене туди, бо я завжди кажу, що жила при комунізмі, хоч в партії ніколи не була. Важкими часи були після війни, коли проходила колективізація, коли Росія нас, так сказати, анексувала і встановлювала свою владу. Все це перенесло старше покоління, а мого покоління ще не було, або було дуже маленьке. Із дитячих літ, десь років 5 мені було, то батька ще викликали до КДБ на допити і мама часто плакала, і тихцем між собою вони про щось говорили, але рік за роком все стихло, і,може, боліли їхні серця, та жити треба було і вони мусіли прийняти ту владу, хоч старалися не святкувати нею встановлені свята. Коли я пішла у перший клас, то взагалі все утихло і життя йшло своїм чередом. Село стало підійматися, люди стали добре заробляти. Відбудовувалася ферма, будувалася нова школа, бо стара, церковно- приходська вже не вміщала дітей і нам приходилося вчитися по хатах. В село приїжджали цілі театри з виставами, пересувні кінотеатри, хоч був свій клуб, де крутили фільми. Не пам'ятаю, щоб були якісь заворушення, а незадоволення, як і виникали, то на зборах села, де вирішувалися всі питання. Мої батьки теж побудували собі дім, бо були із багатодітних родин і жити разом з родиною не могли. До того ми винаймали дім. Нова школа була велика, тепла і красива. Восьмирічка в якій було навіть по два класи дітей, а зараз, сестра розказує, що п'ятеро дітей у класі. Середню освіту я здобувала в районі, де по бажанню були гуртожитки чи хто винаймав квартиру, а мені було близько, всього 6 км, то я добиралася автобусом, благо дорога тоді була ще нова, хоч тепер її теж обновили за новими технологіями, траса Франківсь- Львів. Коли вчилася в училищі, одержувала стипендію. Вийшла заміж. З роботи чоловіка, який працював на Буштинській ДРЕС, виділили нам однокімнатну квартиру, через два роки сім'я виросла і ми переїхали у трикімнатну квартиру. Скільки себе пам'ятаю не відчувала голоду чи недостачі. На столі завжди було м'ясо і масло, не кажу вже за хліб. Менший син родився дуже хворобливим, то до двох років я не вилазила із лікарень і все це без копійки грошей. За якісь хабарі я і не чула, а Ви кажете...
Пане Борисе, Ви мене знов приголомшили такою новиною, адже в 78-му році я жила на франківщині, недалеко від Калуша і чогось такого я не чула, і навіть циганська пошта не спрацювала, зате, мабуть, добре попрацювало КДБ. Вічна пам'ять героям!
Час нам дійсно дається, щоб пізнати себе, бо Бог не на стежках із колючками, не серед облуд і страху, а у нас у кожного, у нашій підсвідомості. В Біблії сказано: "Не шукайте Царства Божого ні на небесах, ні на землі райській, воно в середині кожного із нас" А ще сказано: "Якщо людина шукає істину довкола себе, то вона топче ногами те, що шукає."
Ай, п. Ліліє, яка Ви перебірлива, як справжня леді - це до мене, це від мене, а це почекайте... Найкраще приїжджайте в Одесу, тут сонячно, привітно і завжди весело.
Знаний вислів наших президентів Кучми чи Кравчука - Що маємо, те маємо. Взагалі, кожна людина створює сама свій світ, тому таке різноманіття світів. Негативні емоції, як в церковних книгах, так і в канонах Всесвіту вважаються гріхом з тих міркувань, що подібне притягується подібним.
Присвята гарна, добре розкрита і здавалось би похвала за вдячність, але є тут такі, які звертають увагу на наголоси, а вони гуляють та й з ритмом не все гаразд.
Недавно я виставляла вірш і там були такі слова. - Не бійтеся страху німого, Бо він не займе ваших душ, Які, лиш призначені Богу, А право Вселенське – не руш. Щодо балачок, то від них нам велика користь, бо нам посилається саме той балакун, слів і думки якого нам не вистачає, і висновки від тої балаканини робити нам.
Яка чудова казочка, аж хочеться ще і ще перечитувати. Кажете, вкарбувалось у пам'ять, то моя вже геть нікудишня, бо я зовсім забула, як було те літо, і не можу дочекатися коли вже закінчиться та мокра, плаксива зима, щоб знову скупатися у теплі літа.
Якщо в чоловічому серці вміщається стільки гарних, приємних і заворожуючих слів, такій жінці можна тільки позаздрити. Хай буде вона Вам здорова і щаслива!
Можливо, Ви маєте рацію, назвавши цей твір актуальним на сьогодні, адже наша теперішня молодь живе вільно сімейно - статевими стосунками, називаючи це цивільним шлюбом, де часом важко стверджувати це пара чи ні, то ж говорити про велику любов не приходиться. Дякую!
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('