Дозволь я розповім же
Про те, чого нема
У душу лізти гірше,
Бо ж правда скрізь своя.
За що ми воювали
Давно всі знають й так
Розумників чимало
А мудрості – ніяк.
Мій друже, знаєш, там було простіше
Всі вороги на іншій стороні,
А світ без нас, неначе став ще злішим
Вже й принци на кульгавому коні.
Ми вірили у краще
Що вдома справді дім,
А мрії стали важчі
Вдягають люди грим.
Неначе зовні – гарно
Всередині – брехня
Чомусь таке примарне
Все те, чого нема.
Мій друже, знаєш, там було простіше
Всі вороги на іншій стороні,
А світ без нас, неначе став ще злішим
Вже й принци на кульгавому коні.
Там кулі справжні, гострі
Осколки, бруд та страх
Там кришталеві кості,
Та щирість у очах!
Прикрив би ти, хоч спину
Життя ж не має спроб
За що тоді отримав
Ти, друже, кулю в лоб?
Мій друже, знаєш, там було простіше
Всі вороги на іншій стороні,
А світ без нас, неначе став ще злішим
Вже й принци на кульгавому коні.
| 
у Вас 
0
