Душевний плач поета летить у космопростір, Ламаючи від болю стандарт і трафарет, А із руки бандита підступний чути постріл І падає у крові розвідника берет...
"Ти пробач і прости Запорошені очі." Що не бачать доріг, Тільки рвуться до неба, А погляньте ж за ріг, Може, вас там не треба? Думаю, що Ви правильно сприймете мій дружній шарж. Я дуже рада Вас бачити. Вітаю з Старим - Новим роком, а заодно і з Днем ангела! Хай цей рік принесе Вам тільки радість, тепло і світло, а найбільше здоров'я і багато нових віршів!
Підходить до кінця ще одна із багатьох цивілізацій, а ми і досі не розібралися чи Бог один, чи їх багато, як стверджували язичники і деякі дослідники релігійного вчення сьогодні.
Ого нафілосафтвував Ваш Губерман... Це ще, як сказати...Історія знає факти, де люди тяжко хворі, заживо гнивші в тюрмах, переживши голодні роки, не втрачали людську подобу і не розтлівалися, а "золота молодь" при повній свободі і невичерпних можливостях - ходячі трупи.
Життєвий вірш, тільки я так і не зрозуміла простити чи з часом забути, бо закінчення вірша якесь непевне. Безгрішних людей не буває, але й поступки різні. Одні можна пробачити і забути, а інші будуть нагадувати про себе до самої смерті. Це філософія життя, де не можна вирішувати все однозначно, але те, що добро повинно перемагати, я погоджуюся.