-1-
Ні слів, ні часу не знайшлося,
Щоб поздоровити менЕ.
А я дурний чекаю досі,
Що хтось там руку простягне.
Три чверті довгого сторіччя
Перебуваю на землі -
У зморшках втомлене обличчя,
Душа змарніла у імлі.
Вже й слів і мрій не вистачає
Щоб закладати у рядки,
Минули радощі — печалі
До хати пхнуться залюбки.
Я їх жену, та сил вже обмаль,
А ближніх марно і просить
Їх всіх затяг злидений побут
І не дає спокійно жить.
І нащо я слабенький, сивий
Новим розбурханим часам,
Для них я лиш тягар на спину,
Старечий непотрібний спам.
Ні слів, ні часу не знайшлося -
Мій день народження минув.
Не поздровлений ще й досі! -
Про мене світ земний забув.
-2-
Заховались вглиб зениці,
В смужку стислися вуста,
Гей, скоріше, не баріться -
Напишіть мені листа.
Я давно його чекаю,
Так втомивсь на самоті!..
Скільки ж можна жити з краю?
Я б всередині хотів
В колі справ гучних нагайних,
У тривогах у борні.
Та на жаль замкнутий в стайніі.
Я сумні проводжу дні.
У думках, немов у путах,
Серед догм і заборон,
Усіма людьми забутий.
Я душі шукаю схрон.
Де ж його в житті цім взяти
Дні останні, в хворях весь,
Слова нікому сказати,
Заховались друзі десь.
Де ж ти мрія горделиця?
Розімкни мої вуста,
Де ж ви друзіі Не баріться,
Напишіть мені листа.
-3-
Три чверті строіччя, три четверть строіччя,
Коли полишають тебе протиріччя.
Коли метушнею себе не займаєш.
Коли вдовольняєш себЕ тим, що маєш.
Три чверті строіччя, остання реальна
Межа, за якою все стане уявне.
То ж будь сміливішим, забудь боягузтво,
І риму останню вхопи златоусту.
Розчинюй всі двері, хай війде до хати
Навколишній світ дивовижжям багатий.
Згадай про усе і від серця відхлине,
Живи із завзяттям, живи без упину.
Три чверті сторіччя, три чверті сторіччя -
Уходять у безвість усі протиріччя.
26.01.2018
,
| 
у Вас 
1
