Згодна з вами,Іванку,,тому саме й подала його в розділ "Проза",це просто мої роздуми ,можливо я колись і повернусь до нього і допрацьований він буде поданий у віршовану категорію.Я люблю писати таку собі віршовану прозу ,яка має форму діалогу .Щиро вдячна за коментар.
Кожна людина в цьому світі ідивідуальна і неповторна,у кожного з нас є свій.тільки нам притаманний талант.Знаєте,якби всі птахи співали солов"Їним співом,було б не цікаво слухати його ,він би нас не зачаровував.Вірші пані Наталі високого злету (і Це потрібно визнати),але не до всіх людей їм дано дійти тому,що вони вимагають глибокого осмислення.,ваші вірші ,пані Ірино ,без читачів не залишаться ,вони потрібні ,як ви кажете,простій людині і це прекрасно.Хай горить вогонь ДОБРА на нашому сайті і додає нам всім ЛЮБОВІ і ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ! ОСЬ вам моя миролочка: "Мири -мири назавжди Ми тепер не вороги, Мир тобі,мир мені, Мир всій АНУМІВСЬКІЙ рідні"
А мені ,після прочитання ,спав на думку мій (також давній тож пам"ятаю не весь) там є такі слова: "Я летітиму пташкою, Я повзтиму мурашкою Там де ти,там де ти... --------------------- Завжди серце і пам"ятю буду там де є ти." Гарний вірш (як завжди вмієте здивувати своєю неповторністю)
Знаєте,п.Наталю,читаю ваші вірші і намагаюсь зрозуміти (та ,певно ,так і не зрозумію,бо це є ключ вашої майстерності) ,що ви відчуваєте пишучи такі морольно звеличені вірші? Вірш дуже сподобався ,хоч ідея в нього з таїнкою,яка відомо тільки вам (я угледіла тут двосторонню ціль написання,можливо ,я помиляюсь).Хай щастить!
Впізнаю щирі і душевні мінівірші Анатолія Івановича! Гарно про яблука написано,шкода що мало лишилося садів на Україні (а колись і в нашому селі був),яка краса ,яка насолода була нам бувати у ньому! Хай лишаються наші спогади у віршах,можливо це в когось викличе бажання відродити сади.
Щиро рада бачити вас,пане Анатолію на нашому сайті.Я завжди є прихильницею вашої творчості.Ваші вірші залишають теплі спогади про себе надовго.За цей вірш вам також і
"А ти сьогодні знову не прийшла, Хоч я чекав ,надіявся і вірив Та за вікном лиш холод ,дощ і тьма Вони скували всі мої надії." Колись давно я зробила переклад відомої пісні"А ты опять сегодня не пришла",ваш вірш нагадав мені саме цю пісню,бо тема одна.
Любити Україну потрібно щиро і безкорисно ( не кричати про це на кожному перехресті,як це зараз роблять наші "патріоти",особливо перед виборами),любити Україну потрібно добрими ділами і вчинками їй на благо.Прочитала інші коментарі і приємно від того що "МИ Є НАРОД, ЯКОГО ПРАВДИ СИЛА НІКИМ КЕРОВАНА ЩЕ НЕ БУЛА"М.Рильський
Вона пішла ,а згадку залишила І не почнеш вже з чистого листка Тому ,що згадка шепче: " Вона мила! Єдина ,рідна і серцю дорога!" Гарний вірш у вас,бо ,дійсно,життя швидокоплинно минає і інколи пізно щось починати з чистого листка.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('