Гріюсь спогадом вчорашнього тепла. Дощ
мені відстукує: ми-ну-ле. Я йому не вірю… Він же дурить...
І коли повернеться вона ?
А він знову за своє: ні-ко-ли. Затяжний якийсь… Наробить шкоди...
Де ти, сонце !? Вітре… «Тільки - я !»
- Хлюпотить собі біля вікна. І його присутність непокоїть...
|