Правильніше, мабуть, "з'являємось на світ"?.. "Приходимо дітьмИ..."- так не збивається ритм. Потрібно змагатися не "за кожні пару миль", а за кожну пару. Невже ви ніколи не чули про пожежу?.. Поприбирайте зайві коми і все буде гаразд. ( Чи хтось тішиться, коли бачить очевидні огріхи, що ніколи не вказує на них, не розумію?..)
Може й правильніше, але я Вам поясню чому написала саме у світ, тому, що приставка на вживається якщо треба забратися кудись, вилізти на дах, на сцену, а на світ ми дійсно вилізти не можемо, ми в нього вливаємося, тобто, входимо у світ.Не розумію чому Ви збилися з ритму "ПрихОдимО ми дІтьми У життЯ," адже, діти -множинний іменник,істота в ор.від.- дІтьми.Щодо,кожні пару миль, Ви не повірите, але коли писала ці слова, то думала саме про ВАс і довго вагалася кожну чи кожні адже миля-однина, а миль та ще й пару явно множина і склонилася до множини, а виходить знову не так.Я з Вами погоджуюся, що пожежа, але В.Т.С. дає пожар - те ж саме що пожежа.Отже, якщо розібратись, то помилок на які Ви вказуєте і немає, а щодо ком, то всі,дякуючи Вам, уже знають моє слабке місце і приймають такою якою я є, от тільки Вам напевне приносить насолоду щоразове нагадування та, попри все, я Вам щиро вдячна за коментар.
Катю, я вибачаюся, але: - дІти - дітьмИ... Чому "кожна пара"? Тому, що варто враховувати те, що вона - "пара" - жіночого роду... Я добре знаю, що таке русизм, хочу щоб про це завжди пам'ятали ви стверджуючи, що в словнику є "пожар". Так - є, але в ЛІТЕРАТУРНІЙ мові завжди вживається наше рідне - "пожежа"...
Дякую за пояснення, щодо кожну пару...виправила, а щодо дітей, то відкрийте, будь ласка, "Словники України" on-line. Там є два слова діти- іменник і дієслово, можливо там помилка?
A Ви мене, або не розумієте, або вдаєте, що не розумієте, бо якби зайшли в "Словники України" то побачили б, що там одне слово ДІТИ - множинний іменник, а друге слово ДІТИ - дієслово, слова одинакові, але різне їх відмінювання.І чому відразу дурню?
ДітьмИ - дієслово чи ні? Наголос на останньому складі чи ні? Якщо так, то треба в рядку поміняти два слова місцями - "прихОдимО дітьмИ ми У життЯ" й не морочити голову... А ще приведіть мені цитату з будь - якого українського твору, де вам зустрілося б слово "пожар".
Ляхи мерзли, а козаки Грілись на пожарі (Тарас Шевченко, I, 1963, 131); Як тебе [аісне] почала я співати, В мене очі горіли, мов жар, І зайнявся у грудях пожар (Леся Українка, I, 1951, 125); Буду згадувать серця пожари, як на гору до неї я йшов... (Володимир Сосюра, I, 1957, 220);
Говорячи про це, слід додати і варто пам'ятати завжди, що сучасна їм українська мова була під впливом польської, російської та інших іноземних мов. Дуже цікавий момент - можна легко простежити, як протягом своєї творчості вони все більше і більше очищали свою й нашу мову від інородніх "наріч", наближаючи її до класичної української мови. В їхній поезії взагалі можна знайти чимало слів і зворотів, тепер не уживаних, а ряд наголосів взагалі розходиться з сучасною літературною практикою. Про це вже давно говорили М.Рильський, М.Бажан та інші... Отож, шановна Валентино, я вам говорю про сучасну літературну мову, а не про якийсь суржик.
що ж, пане Вікторе, ідучи слідом за Вашою логікою, дійдеш висновку, що сучасна літературна мова починається САМЕ З ВАС, так? Ви вважаєте, нам слід відмовитися від творчості Шевченка, Лесі, навіть сучасника тим авторитетам, на яких Ви посилаєтеся -- Сосюри? бо вони писали "на суржику"? то вже заразом слід, мабуть, і від усіх народних пісень відмовитися?... теж не вихолощено-літературно писані!.. і наголоси плавають, як тільки заманеться... стосовно впливів на нашу мову -- всі мови мають вплив одна на іншу, і тільки такі бездумні ревізори і вороги мови нашої -- живої і вільної, здібні дорівнювати її до "наречия"... чи відомо Вам, що давня наша мова є санскритом, а теперішня -- сучасним санскритом? то чи не відмовитися нам і від "санскритських" коренів, які застаріли набагато більше, чим лексика Шевченка і Лесі?... впливи російської... а чи відомо Вам, що такої мови взагалі не існує... що "російська" так звана -- це "двічі зіпсована українська" (Ключевського, російського історика, перегляньте)... про що це Ви говорите?! схаменіться, пане Вікторе! так як Ви пишете -- пишете Ви.. чи цього не досить? чи вам хочеться, щоб усі стали Вікторами Кучеруками? для чого Вам стільки поетичних клонів себе самого? іде процес, і нехай іде.. щось відсіється, щось проросте... не варто переслідувати жодного поета, чи того, хто просто пише вірші... усе, що сіється, має право зійти -- а зійде чи ні -- Природа вирішить.
...оскільки Вашу вимогу щодо наведення цитат із української класики, де вжито слово "ПОЖАР" виконано, Вам слід ВИБАЧИТИСЯ перед пані Катериною за безпідставні Ваші до неї претензії... щоб учити -- треба ЗНАТИ... чого Ви постійно переслідуєте цю людину? заради вдоволення власного чи заради провокацій? хто надав Вам таке право -- ваша самовпевненість? часто помиляєтеся, але продовжуєте вестися невиправдано грубо і агресивно: самі хоч розумієте для чого?..
Кланяюся Вам,п.Валентино, за Ваш героїчний поступок. Не знаю, навіть, як ВАм і дякувати. Справедливо сказано, що друзі пізнаються в біді...а щодо Кучерука, то скажу словами вірша, що пам'ятаю ще зі школи: На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший, меншого кусає Та ще й б’є затим, що сила є…
так... щира правда Ваша, пані Катерино... але таке відкриття, що ми не старіємо по суті, а тільки "за формою", таке дивовижне відкриття приходить з часом... я от себе в тайні (тільки з собою) називаю "старою дитиною"... виявилося, що такий словозбіг існує вже більше 2 тисяч років... але зовсім рідко використовується в обіході... думаю, всі поети -- "старі діти", народжуються такими... тому -- поети... це -- здібність сприймати світ через образи... ну і зв"язок із "тонкими вимірами", яким володіють усі діти, поки їх не навчать подорослішати ДОРОСЛІ... більше того -- всі люди -- великі діти... якби іще вміли жити "...як діти"... класний вірш...
Я Вам щиро вдячна за таке правильне розуміння моїх думок і мого розуміння часу.Чомусь же кажуть в народі, що старе- що мале, або перейшов на дитячий розум, ну звичайно якщо це не хвороба.Дійсно, якби ми вміли жити добродушно,швидко знаходити контакти, прощати і любити...як діти.
Вибачатися, чи ні - особиста справа кожного, але у цьому випадку пан Віктор не переконав нас у тому, що слово "пожар" не мали права використовувати у своїх творах Тарас Шевченко, Леся Українка та Володимир Сосюра. В тому числі і не мала права пані Катерина. Можна багато сперечатися про чистоту української мови, але факт не заперечний.
Адміністрація сайту вважає за необхідне у цьому випадку зробити зауваження пану Віктору та заблокувати його аккаунт на певний час. Хто бажає обговорити цю ситуацію і дії адміністрації - обговорюйте це на ФОРУМІ.
Бачу, пане Василю, що потрібно говорити багато, або просто мовчати............ Українську мову арештами не вбити!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Пожар чи пожежа?..
і пожар, і пожежа... вихолощеннями українську мову також вбити не вдасться... Ваше несприйняття пожару -- приватні труднощі...
а ще -- "дІтьми", як і є у вірші, а не "дітьмИ" -- як Ви наполягали, так подають усі словники... сучасні... і орфографічний... хоча, я спокійно вжила б, за потреби, і "дітьмИ", бо й так його вимовляють ті, хто природно мовить, а не шукає приводів для повчань і зауважень...
Ви повернулися -- і знову за своє... навіть трохи смішно...
ПОЖАР, у, ч. Те саме, що пожежа. Аж глядь — у Прокопа пожар, все в Нрокопа згоріло (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 131); Знищивши рослинний покрив лісу, низовий пожар зупинився на мить перед ялиновим насадженням (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 77); Ляхи мерзли, а козаки Грілись на пожарі (Тарас Шевченко, I, 1963, 131); Як тебе [аісне] почала я співати, В мене очі горіли, мов жар, І зайнявся у грудях пожар (Леся Українка, I, 1951, 125); Буду згадувать серця пожари, як на гору до неї я йшов... (Володимир Сосюра, I, 1957, 220); [Гай дай:] Прощай, море! Ми роздуємо на землі такий пожар, що закипиш і ти вогнем червоним (Олександр Корнійчук, I, 1955, 80); * Образно. Кров раптом залляла йому обличчя, ..а серед того пожару біліли жовтаві вуса і сердито плавали очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 398); * У порівн. Невідворотно, як гнаний вітром степовий пожар, насувалося лихо (Олесь Гончар, II, 1959, 92). ♦ На пожар спускати — палити, спалювати. А галеру на пожар спускали (Словник Грінченка); Як (мов, немов і т. ін.) на пожар — те саме, що Як (мов, немов і т. ін.) на пожежу (див. пожежа). Ад'ютант пробіг, як на пожар, важко брязкаючи блискучими., шпорами (Олесь Гончар, III, 1959, 197); Ось стоїть він напідпитку На порозі гуртожитку І кричить, мов на пожар (Степан Олійник, Вибр., 1959, 194).
Вже думав, що заблокований... :tongue: Василю, ми непорозуміємося до тих пір, коли один із нас буде посилатися на класиків, а інший говорити про русизм. 'Коли слухають "Співанку", мало хто звертає увагу на "путь" а дуже хотілося б автору написати шлях, дорога,.. Я ж признаю те, що це - русизм, я дуже хочу щоб у творах інших подібного не траплялося
отакі чистильщики, як оце Ви себе презентуєте, пане Вікторе, завдають нашій повноцінній і одухотвореній мові не менш шкоди, чим відверті її вороги... русизми... так просто... 40 відсотків лексики російської сучасної мови подарував їм Гоголь, збагативши їхній язик (я вже не нагадую Вам про Ключевського, бо Ви цікавитися не станете, це вже видКо) -- за рахунок нашої! Вони її присвоїли з радістю, а ми -- відмовилися від такого куска свого, живого...завдяки таким перестрашеним і бездумним "чистюлям", до яких причисляєте себе Ви... росіяни не дорікають одне одному і не залякують одне одного українізмами, це тільки у нас істерики, що і ллє воду на їхній млин... самі доводите, що наша мова бідніща за "їхню", неіснуючу насправді, другорядніша і похідна, хоча все якраз навпаки -- нашою зіпсованою послуговуються, але як високо її несуть, і як низько намагаються змусити невігласи наші опускати голови нас... і боятися! своєї мови...
Вам пожар той виключно "на слух" не подобається, але пора хоч би припинити цю -- ну просто дивну вже -- суперечку... Ви помилилися, якщо не можете цього визнати, то й не визнавайте, але позбавити мову ще одного повноцінного і широко і природно вживаного слова у Вас не вийде... та й по тому... якщо ні словники (в тому числі академічні), ні класики Вам нічого не доводять, то це вже навіть не вперта і глуха позиція, це -- клініка... тільки ВИ авторитет... але АВТОРИТЕТ ВИ -- виключно для себе самого...
...і дорога, і щлях, і путь... чого це "путівець, путивець" у нас є, а "путі" бути не повинно... і у словнику Грінченка є переслідувана Вами путь... і в російсько-українському путь перекладається як і"путь" в тому числі, і Академічний тлумачний від "путі" не відмовляється... і одвічний творець і носій мови путь здавна вживає... забороніть указом, на зразок Валуєвського і подібних, "пожар" і "путь"... добре, що повноважень таких не маєте...
Помилок не відчув Сам вірш глибоко написаний, деякі словосполучення можна розібрати на цитати - прекрасна робота. На п. Віктора не ображайтесь, ну таке його бачення. Не знав, що за Ключевським "російської мови не існує і це двічі зіпсована українська" (аж гордість пробирає за рідну мову). Стосовно літературної і "чис тої" української мови то все ж схиляюсь до думки, що потрібно уникати діалектизмів, суперечностей і явних русизмів. Проте звісно сам вірш у деякому плані може навіть вигравати від такої автентичної мови. Пишіть як підказує серце. Бережімо українську мову, спасибі за вірш
Щиро Вам вдячна,п.Укране, за такий розумний коментар.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Ми-дійсно маленькі іскорки від великого вогню... 
