У бездонному вимірі, Загадкових зіниць, Я читав тобі Бредбері, Прапраправнучка жриць. А на теплім горищі, Десь між нами й дощем, Заховалась у тиші, Суміш літа з сухим чебрецем.
Приспів:
Моя зоря, мій оберіг, Лишись, не йди, за мій поріг. Хай збережуть нас Покрова, І богородчина трава.
Це життя, це не повість, Не розтрать своїх літ, Щоб було все по совісті, Щоб побачити світ. І злітати все вище, Під любові вінцем, Щоб жила на горищі - Суміш літа з сухим чебрецем.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
