У бездонному вимірі, Загадкових зіниць, Я читав тобі Бредбері, Прапраправнучка жриць. А на теплім горищі, Десь між нами й дощем, Заховалась у тиші, Суміш літа з сухим чебрецем.
Приспів:
Моя зоря, мій оберіг, Лишись, не йди, за мій поріг. Хай збережуть нас Покрова, І богородчина трава.
Це життя, це не повість, Не розтрать своїх літ, Щоб було все по совісті, Щоб побачити світ. І злітати все вище, Під любові вінцем, Щоб жила на горищі - Суміш літа з сухим чебрецем.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
ще раз дякую