Так, зайве згадування "всує" інколи портить вірш. Але в той же час для акцентування часто його використовують. Вірш на вірш не приходиться. Один знайомий "знавець поезії" щиро твердить, що він взагалі не сприймає віршів, де є дієслівні рими. Але його ніби-то правильнівірші в 100 раз примітивніші, ніж у Висоцького, де повно дієслівних рим.
Вірш неординарний, раз викликав таку широку дискусію. Є в ньому щось рідне і тепле. Я б тільки замінив лише один рядок: і буде вам калач, і буде пити... Бо стосовно козака хтось може зрозуміти це двозначно.
Написано цікаво, відчувається рука майстра. Сюжет напружений і динамічний. Щоправда, його можна взяти як сценарій до невеличкого фільму жахів, але, такі, мабуть, віяння літературної моди. Замість "хвіртка" (в значенні - форточка) точніше буде "кватирка", епітет "косматим" мабуть треба замінити на український аналог (можливо - кострубатим?) - але це все деталі, їх можна легко виправити. Успіхів вам!
Точить запахи цвіт на зеленому вщерть рушникові. І косаті русалки сміються у листі вербовім. І нащо вам, сеньйори, здались Емірати далекі. Ви послухайте, як у пампасах клекочуть лелеки! Може вразить щось вас, і дасте ви нам добру пораду, Бо місцеві пеони ніяк не дадуть собі ради. Головний тут – дон Федро, і донів до біса, як личить. На фасадах фазенд імпозантні квадратні обличчя. Вони кожного чують і пильно вдивляються в даль: Чи куються мачете? Чи вариться експортна сталь? Обіцяють залізний закон і судовий процес, Бо на волі ще банди злочинців у формі і без. А хто дихати хоче – дозволять (свободи ж пора!) Тільки слід кому треба тихесенько дать хабара.
Хлопчик хоче в Тамбов. То й чого ж? І нехай собі їде! Бо вже лишніх парковок нема. Джипи ставити ніде. Ще від Нестора так повелось – нами правлять чужинці. Козиряємо хвацько вождям, государям і принцам. І вчимо ми терпляче, століттями мови чужі, І зостався лиш крок, щоб до рідної нам збайдужіть. Вже в історії пишуть, що ми – нерозвинута раса. Радять досвід вивчати у старших братів-папуасів. Але нам все одно, ми вже звикли. До всього звикаєш. За роботою ніколи все… і хати наші скраю. Нас побачите в білих платочках і жовтих сомбреро На безкраїх просторах цукрових плантацій і прерій. Хлібом-сіллю зустрінем, і щиро запросимо вас: Завітайте, аміго туристо, до нас в Гондурас!
Ех!.. Текіли б із перцем… і вишиті пончо нам би. Та й утнем гопака під веселу мелодію самби.
Ага, тапер зрозумів. І справді, одно "її" читається як "Її", коли читати по складах. Але тут алітерація, чи як там його, тобто читач сам той наголос автоматично перестваляє. Але все рівно спасибі за підказку!
Вітаю з гарним початком і щиро бажаю, щоб такими фотками із вашими новими книгами ми милувались ще багато разів! (Треба ж тобі - допустив у тексті аж 7 "ми"! Вибачте!)
Гарний вірш!. Але рядок: я- немов махаон, коли поруч ти змінюєш крок - не узгоджується з правилами і не пояснює суті назви. Я б тут щось змінив. Успіхів вам!