Те, що ми маємо можливіть друкуватися на інтернет-сайтах - це вже велике досягнення і можливість показати свої вірші людям. Адже раніше цього не було, тому далеко не всім вдавалося вирватися зі своїми творами до читачів. Тому, користь таки буде, пане Пилипе, не сумнівайтеся! Життєві роздуми та самоаналіз. Але, більше оптимізму! Якщо ще бризкають слова з-під пера, то душа іще молодіє!
Кожен з нас має такий світлий куточок, де можна заховатися від злоби і несправедливості світу цього. Добре, що в душі кожного завжди є місце для добра, віри і співпереживання ближньому. Гарна тема, пане Іване! Тільки виправте *от* на *од*, бо *от* - з російської мови. А в нас кажуть *від*, або *од*.
Як на мене, то ці рядки якраз корелюються, адже в останньому катрені йдеться не про той окремий випадок, описаний вище, а про такі випадки взагалі. На це вказує вставне слово *бува*: *Отак, бува, застигнеш на межі...*, тобто цей останній катрен, ніби узагальнює, підсумовує вище сказане. Сподіваюся, добре розтлумачила... Якщо ні, то вибачте мені. Я сприймаю так, як я все це подала, а в читачів можуть бути свої власні думки з цього приводу. Дякую Вам щиро за прочитання і небайдужість! Завжди рада цікавим діалогам!
Ваша правда, пані Іро: все в наших руках. Якщо людина сама не захоче все переосмислити і збагнути, то ніхто її до цього не змусить. Ми самі творимо світ довкола себе. Дякую Вам за мудрі слова!
Дякую, люба Оксанко! Якщо мені вдалося влучно передати цей емоційний стан, це душевне просвітління, то я щиро цьому радію! Приємно, що вірш припав Вам до душі!
Пане Юрію, сердечно дякую Вам за Ваші теплі відгуки і довіру! Ціную Вашу теплу підтримку! Щодо цих двох слів, то *ласкава* - тому, що це рука нашого люблячого небесного Отця, який дбає про нас, як про своїх дітей; а *впевнена* - тому, що під її покровом ми завжди в затишку і безпеці, і ніякі невдачі нам не страшні, коли поряд наш люблячий Господь. Дякую Вам ще раз за безмежну доброту Вашого серця!
Дякую щиро, люба пані Катю! Хочеться завжди бути на зв'язку з тією дівчинкою, яка веде нас у свій прекрасний незбагненний світ... Та іноді ниточка обривається і людину охоплює паніка.
Кожен з нас сприймає світ крізь призму власної душі. Що носимо в серці, таким бачимо довколишній світ. Якщо з печалі і відчаю перейдемо на світло і душевну гармонію, то все довкола заграє яскравими барвами. А якщо будемо топити себе у сльозах і зневірі, то й світ довкола нас буде похмурим.
Щемна сповідь жіночого серця... Чуттєво написано, з нотками суму і душевного болю... У слові *дійсним* пропустили букву, гляньте. Всі ми живемо надіями, часом і марними, та це краще, аніж відчай.