Осінь золотом сповила навколишній світ, А любові час оділа у весняний цвіт… І цвітуть в душі троянди й квіти запашні, Устеливши пелюстками спогади мої. Хай осінній дощ полоще крилонька вітрам, І пісні свої співає під важкий тамтам… Ми у затишку з тобою, тут біля вогню, Ніжну пісню заспіваєм про любов свою… І повіє дух медовий із коханих вуст… Мій найкращий, найдорожчий, милий златоуст.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
