|
Сподівання
(Особисте)
Два роки вже, як втратив я свій спокій,
Осаджений хворобами глибоко…
Не виберусь ніяк з осади тої
Та не складаю ще своєї зброї.
Скриплю, немов не змащені завіси,
І не спішу кудись діватись звідси.
Ще, мабуть, не прийшла моя пора.
То ж бризкаю словами з-під пера.
Строчу свої загадки і памфлети,
Байки, поради, оди і сонети…
Вже написав замітку аж до «Перця» -
Надіюсь, що достукаюсь до серця.
Нарешті, вже мене почують люди
І користь їм від слів моїх хай буде!
23.08.2013р. Пилип Тихий
| 
у Вас 
0
Але, більше оптимізму! Якщо ще бризкають слова з-під пера, то душа іще молодіє! 
