Сподівання

Сподівання

 (Особисте)

Два роки вже, як втратив я свій спокій,

Осаджений хворобами глибоко…

Не виберусь ніяк з осади тої

Та не складаю ще своєї зброї.

Скриплю, немов не змащені завіси,  

І не спішу кудись діватись звідси.

Ще, мабуть, не прийшла моя пора.

То ж бризкаю словами з-під пера.

Строчу свої загадки і памфлети,

Байки, поради, оди і  сонети…

Вже написав замітку аж до «Перця» -

Надіюсь, що достукаюсь до серця.  

Нарешті, вже мене почують люди

І користь їм від слів моїх хай буде!

23.08.2013р. Пилип  Тихий