Зупинишся раптово на межі
І в шепоті дерев почуєш Бога...
Десь миготять шалені віражі,
А в тебе - рівна сонячна дорога.
І у твоїх з калюжами слідах
Відбилось небо, чисте і високе,
Хмарин лінива біла череда
Набилась вітру сивому за щоки.
Сочиться в душу музика легка,
Лелітками кружляють світлі ноти,
Чиясь ласкава впевнена рука
Тебе веде в небачені красо́ти.
Душа світліє, диханням своїм
Ти піднімаєш небо над землею.
Купає день в шафрановій імлі
Душі твоєї ніжну орхідею.
Отак, бува, застигнеш на межі,
Здмухнеш пилюку відчаю і втоми,
І світ зітре умовні рубежі,
І тіло стане майже невагомим.
Прекрасний, по-справжньому чистий і прозорий акварельний вірш, вмитий ранковою росою, пані Наталю. Хай вам і надал у шепоті дерев чується сам Бог,і хай навіть у брудних колюжах для вас завжди відбивається небо. Прекрасно, і лише один дісонанс я вловив - "ласкава впевнена рука" мені здається, як ласкава, то м'яка, поблажлива, співчутлива, а як тверда, то жорстка, вперта непоступлива. Але це лише моя особиста думка. У вас в голові все це може виглядати зовсім інакше. Успіхів Вам і натхнення!
Пане Юрію, сердечно дякую Вам за Ваші теплі відгуки і довіру! Ціную Вашу теплу підтримку! Щодо цих двох слів, то *ласкава* - тому, що це рука нашого люблячого небесного Отця, який дбає про нас, як про своїх дітей; а *впевнена* - тому, що під її покровом ми завжди в затишку і безпеці, і ніякі невдачі нам не страшні, коли поряд наш люблячий Господь. Дякую Вам ще раз за безмежну доброту Вашого серця!
І справді так буває! Я вважаю щасливою ту людину, яка відчувала це і була хоч раз у такому стані, про який Ви говорите у вірші. НЕПЕРЕВЕРШЕНО. Заберу у закладки
Дякую, люба Оксанко! Якщо мені вдалося влучно передати цей емоційний стан, це душевне просвітління, то я щиро цьому радію! Приємно, що вірш припав Вам до душі!
Ваша правда, пані Іро: все в наших руках. Якщо людина сама не захоче все переосмислити і збагнути, то ніхто її до цього не змусить. Ми самі творимо світ довкола себе. Дякую Вам за мудрі слова!
"...Хмарин лінива біла череда Набилась вітру сивому за щоки. - як гарно!!! "А в тебе рівна, сонячна дорога" якось не корелюється із "...Здмухнеш пилюку відчаю і втоми" Успіхів!!!
Як на мене, то ці рядки якраз корелюються, адже в останньому катрені йдеться не про той окремий випадок, описаний вище, а про такі випадки взагалі. На це вказує вставне слово *бува*: *Отак, бува, застигнеш на межі...*, тобто цей останній катрен, ніби узагальнює, підсумовує вище сказане. Сподіваюся, добре розтлумачила... Якщо ні, то вибачте мені. Я сприймаю так, як я все це подала, а в читачів можуть бути свої власні думки з цього приводу. Дякую Вам щиро за прочитання і небайдужість! Завжди рада цікавим діалогам!
Дякую за роз*яснення, пані Наталіє! Завжди потрібно відстоювати свою точку зору! Автору видніше.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
у Вас 
1
Приємно, що Вам сподобалось!
Ціную Вашу теплу підтримку! Щодо цих двох слів, то *ласкава* - тому, що це рука нашого люблячого небесного Отця, який дбає про нас, як про своїх дітей; а *впевнена* - тому, що під її покровом ми завжди в затишку і безпеці, і ніякі невдачі нам не страшні, коли поряд наш люблячий Господь. Дякую Вам ще раз за безмежну доброту Вашого серця! 
Якщо мені вдалося влучно передати цей емоційний стан, це душевне просвітління, то я щиро цьому радію! Приємно, що вірш припав Вам до душі! 
Завжди рада цікавим діалогам! 
